Мечников Ілля Ілліч
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Мечников Ілля Ілліч (15 травня 1845 р., с. Іванівка Харківської губернії - 15 липня 1916 р., Париж) - видатний український вчений, один з основоположників еволюційної ембріології, імунології та мікробіології.
Розробив теорії зародкових листків, походження багатоклітинних організмів.
Відкрив явище фагоцитозу, розробив фагоцитарну теорію імунітету (1883).
Навчався у 2-й Харківській гімназії та на відділенні природничих наук Харківського університету (закінчив 1864 року).
1864-1867 - працював у Гессені, Геттінгені та Мюнхені.
1867 - отримав ступінь магістра зоології.
Працював у Новоросійському (Одеса; 1867-1868; доцент зоології) та Петербурзькому (1868-1870) університетах.
1870-1882 - завідувач кафедри зоології та порівняльної анатомії Новоросійського університету (Одеса)
1886-1887 - завідував організованою ним (разом із Миколою Гамалією) першою в Російській імперії Одеською бактеріологічною станцією (нині Одеський науково-дослідний інститут вірусології та епідеміології).
1888-1916 - завідувач лабораторії в Інституті Пастера в Парижі (з 1905 р. - заступник директора інституту).
Почесний член Петербурзької академії наук (1902).
Лауреат Нобелівської премії з медицини та фізіології 1908 «За вивчення імуннної системи».
