Михайлишин-Д'Авіньйон Тетяна
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Тетя́на Михайли́шин-Д’Авіньйо́н () — відомий у світі фотограф, журналістка, художниця, авторка чималої кількости праць, видавець, освітянка, Фулбрайтська стипендистка, мандрівниця, громадська активістка, пластунка, мешканка Бостону, [[Ки]в|Києва]] й Львова.
Зміст |
[ред.] Біографічні відомості
Таня народилася в окупованому нацистами Львові під час Другої світової війни. Її батьки Семен і Софія (з Мулькевичів) Михайлишини залишили Західню України у зв’язку з наближенням Червоної армії. На якийсь час зупинилися в Німеччині, після чого переїхали до Сполучених Штатів та поселилися у Балтиморі, у штаті Мериленд, де вся родина відігравала активну ролю у житті місцевої української громади.
Хоч Таня пристрасно цікавилася фотографією, все ж мріяла стати славною художницею.
Таня закінчила відділ соціології і психології Університету Джонса Гопкінса з дипломом маґістра. Кілька років працювала у відділі соціальної допомоги Мерилендського департаменту послуг для молоді, а також допомагала своєму батькові, який став головою Української кредитної спілки у Балтиморі.
Після одруження з капітаном Американської армії Джозефом Д’Авіньйоном, Таня переїхала до Бостону, де її чоловік навчався на юридичному факультеті Гарвардського університету.
Кінець кінцем подружжя вирішило залишитися в районі метрополітального Бостону, де її чоловік розпочав кар’єру юриста.
У Д’Авіньйонів народилося двоє дітей.
[ред.] Громадська діяльність
Водночас Таня працювала в українській громаді. Була директором Рідної школи при місцевій Українській католицькій церкві, очолювала організацію „Пласт“ у Бостоні, була активною в Союзі Українок, великою прихильницею і фотографом Українського наукового інституту Гарвардського університету.
Була членом Українсько-американського комітету метрополітального Бостону для відзначення 200-ліття Сполучених Штатів та одним з засновників Асоціяції українсько-американських професіоналістів Бостону.
[ред.] Подорожі в Україну
Наприкінці 60-их років Таня Д’Авіньйон вирішила відвідати країну свого походження.
Вона однією з перших американок отримала візу для самостійного подорожування по Радянській Україні. Незабаром після того вона працювала провідником у кількох українсько-американських подорожніх аґентствах.
Тетяна Д’Авіньйон була першою жінкою-чужземкою, яку уряд тодішньої Радянської України запросив з виставкою своїх праць до Києва у 1989 р. Через рік її було визнано видатною випускницею Коледжу Мерилендського художнього інституту.
[ред.] Таня Д’Авіньйон та фотографія
Перший свій фотоапарат Тетяна отримала, коли їй було 11 років, і яка з того часу творить власну хроніку про світ та людей, зокрема українців.
Увесь той час Д’Авіньйон удосконалювала своє фотографічне мистецтво, навчаючись на всіх можливих курсах.
Крім фотографування чисто особистих і сімейних, а також інших важливих подій, вона фотографувала різні заходи у громаді та в Гарвардському університеті, і була незалежним фотографом щотижневої газети Бостонської архиєпархії „Pilot“, яка виходила тиражем у понад 150 тис. примірників.
Д’Авіньйон створила свій власний стиль фотографування, що засереджується на людях та на їхньому виразі обличчя під час розповіді.
[ред.] Фотодіяльність
Починаючи з 1998 р., Д’Авіньйон почала публікувати ряд щорічних календарів з фотографіями з різних районів України.
Таня отримала стипендію програми Фулбрайта для фотодосліджень впливу на українських жінок переходу від комуністичної системи Радянської України до незалежної державности. З цією метою вона відвідала всі області України, включно з Кримом, а останнім часом розпочала фотографувати українок, які працюють поза Україною, зокрема в Італії.
Сотні фотографій з’явилися у різних виданнях і фотографічних збірках. „Світова енциклопедія“ опублікувала її книжку „Різдво в Україні“ (1997 р.), а видавництво „Альтернативи“ — „Все про Київ“ (2001 р.).
Вона також фотографувала провідних жінок в Україні, включно з дружинами трьох президентів держави.
[ред.] Фотовиставки
Працю Д’Авіньйон прихильно прийнято на національному і міжнародному форумах. Виставки її фототворів відбулися у Києві, Львові, Тернополі, Івано-Франківську, Рівному, Чернігові, Чернівцях, Одесі, Симферополі, Миколаєві та Полтаві в Україні, а також в Ню-Йорку, Балтиморі, Вашінґтоні, Дітройті, Чикаґо, Торонто, Монтреалі, Кракові, Мінську (Білорусь) і Пряшеві (Словаччина). Виставку фотографій з Помаранчевої революції було влаштовано неподалік її дому у Бостонському коледжі.
[ред.] Нагороди і визнання
Її прізвище можна знайти в „Енциклопедії художників“ у 1997 р. Два роки пізніше Тані присуджено нагороду за фотоальбом „Simply Ukraine — просто Україна“ і вона стала півфіналістом престижної Шевченківської премії з журналістики.
[ред.] Думки
-
„Я справді думаю, що бажання стати фотографом я перейняла від своєї матері. У неї був свій фотоапарат і вона надавала великого значення відвідинам сіл та фотографуванню цікавих людей і подій, хоча в той час не було прийнято, щоб жінка цим займалася“.
-
„Я вважаю, що кожна людина і місце — унікальні, що в усьому своєрідна краса, і що всі речі у світі постійно змінюються. Мої знімки природні, в ним нема пози, вони передають реальний світ людського існування. Це правда, що очі — це вікно людської душі“.
[ред.] Джерела
- Журнал «Свобода»
