Монади (програмування)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Деякі із функціональних мов програмування використовують монади ^[1] ^[2] для структурування програм, що містять операції, що мають виконуватись в певному порядку. Назва монада походить із теорії категорій, розділу математики що описує шаблони, що можуть застосовуватись до різних розділів математики.

Основними застосуваннями монадів в функціональному програмуванні є визначення операцій вводу/виводу (I/O) та зміни в станах без використання засобів мов програмування що чинять побочні ефекти ^[3]. Принцип дії монадів полягає в тому, що, хоча функція і не може робити побічний ефект напряму, вона може створювати значення, що описує бажаний побічний ефект, і яке можна використати коли потрібно. Однак, I/O та керування станом в жодному разі не є єдиними способами використання монадів. Вони корисні тоді, коли розробник бажає описати обчислення в чисто функціональному стилі, виконуючи паралельно інші обчислення.

Мова програмування Хаскель є функціональною мовою програмування, що інтенсивно використовує монади, та має синтаксичні конструкції для полегшення роботи з монадами.

[ред.] Джерела інформації

↑ Philip Wadler. Comprehending Monads. Proceedings of the 1990 ACM Conference on LISP and Functional Programming, Nice. 1990.
↑ Philip Wadler. The Essence of Functional Programming. Conference Record of the Nineteenth Annual ACM SIGPLAN-SIGACT Symposium on Principles of Programming Languages. 1992.
↑ Simon L. Peyton Jones, Philip Wadler. Imperative Functional Programming. Conference record of the Twentieth Annual ACM SIGPLAN-SIGACT Symposium on Principles of Programming Languages, Charleston, South Carolina. 1993