Міф
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
МІФ (гр. Mythos — переказ, оповідання) — вигадане оповідання, в якому явища природи або історичні події зображуються й з’ясовуються в персоніфікованій формі (див. Міфологія ).
Міфологія виникає як родова свідомість, тобто людина у первісному світі існує як невід’ємна частина роду. Міф – це колективна свідомість. Людина не відрізняє себе від інших людей та від усього роду взагалі. Це одностайне ставлення до природи та родічів Міф не є ілюзією або вигадкою, а являє собою історичну необхідність. Міфи створюються не тільки для пояснення навколішньогосвіту, а й для того, щоб встановити з цим світом контакт. Міф – не продукт необізнаності, це просто інший способ ставлення до світу. Міф – це спроба знайти реальні зв`язки з природою. Міф не має чітко визначеного сюжету, не розповідається як казка, він переживається як реальне буття. Міф не має віри, оскільки природа є близькою і зрозумілою людині. Згодом міфічна свідомість стає суперечливою, бо виникає потреба поводитися інакше ніж того поребує природа, тобто крім родинних виникають інші стосунки, яких у природі до того не було: зародки мистецтва, політичної діяльності, преші правові норми.
[ред.] види міфів
- Міф про створення Всесвіту.
- Міф про загибель Всесвіту (Апокаліпсис Іоана Богослова).
- Міф про циклічність у природі (скотарські та землеробські міфи).
- Героїчні міфи (про героїв, засновників племен – грецькі міфи про Геракла).
- Міфи про здобуття людьми культурних навичок (міф про Прометея).
