Нижня Канада

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Ни́жня Кана́да (франц. Bas-Canada, англ. Lower Canada) — Так у 1791—1841 роках назвалася сучасна провінція Квебек. Британський Конституційний акт 1791 року ділив колишню провінцію Квебек на дві частини: Верхню Канаду (сучасна провінція Онтаріо) та Нижню.

Після захоплення Британією французької Канади (1759) у країні з'явилися перші англійські колоністи. Після визнання незалежності Сполучених Штатів, до Канади переселилися числені лоялісти. Оскільки долина річки Сен-Лоран була вже заселена франкоканадцями, нові мешканці селилися західніше, по берегах Великих Озер.

Сполучені Штати не залишали надії приєднати до себе Канаду. Намагаючись заручитися лояльністю франкоканадців й запобігти їхньому зближенню з американцями, британський уряд дозволив їм використовувати французьке кримінальне законодавство та зберіг сеньоріальну систему землеустрою. Це не влаштовувало англоканадців, які хотіли жити за британськими законами. Тому їхні землі виділили у окрему провінцію — Верхню Канаду, а решту колонії — на Нижню Канаду.

Після Повстання Патріотів (1837—1838) Лондон вирішив знов об'єднати ці 2 провінції.