Ногаї
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ногаї(Ногайці) - узагальнена назва тюрко- і мовного населення, що входило в 17-18 ст. до і татарських державних утворень. З'явилися в південноукраїнських степах у 20-х рр. 17 ст. внаслідок розпаду Малої Ногайської орди на Білгородську, Єдичкульську, Єдисанську та Джамбуйлуцьку орди. Н. були нащадками населення Золотоординського улуса, який очолив у кін. 13 ст. темник Ногай (від його імені походить назва Н.). В етнічному плані це змішане населення. До його складу входили монголи та ін. етнічні групи, зокрема, кипчаки, які передали Н. свою мову. За антропологічними даними - це монголоїди. Основними заняттями більшості Н. було кочове екстенсивне скотарство. Вони не заготовляли кормів та загонів для худоби. Землеробством займались переважно кубанські Н. Як і в ін. кочових народів царської Росії, в Н. включно до 20 ст. панували патріархально-феодальні відносини, виділились князі (мурзи, султани), дрібніша знать, а також мусульманське духовенство. Разом з тим у них довго зберігались пережитки первісної епохи (племена, роди).
