Ніхон Сьокі
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ніхон сьокі (яп. 日本書紀 - ніхон сьокі, "аннали Японії") — одна з найдавніших пам'яток японської літератури періоду Нара. Відома також як Ніхонґі (日本紀). Вона є другим твором присвяченим історії Японії після "Кодзікі", і першою офіційною історографією подій Японського архіпелагу від "сотворіння світу" до початкі 8 століття. Була складена писарем О но Ясумаро, за вказівки принца Тонері. Текст твору — класична китайська писемна мова вень-янь
Зміст |
[ред.] Сувої
- Сувій перший: Камі но йо но камі но макі (Верхній сувій божественного періоду);
- Сувій другий: Камі но йо но сімо но макі (Нижній сувій божественного періоду);
- Сувій третій: Каму Ямато Іваребіко но Сумерамікото (імператор Дзімму);
- Сувій четвертий:
- Каму Ямато Нунакаваміні но Сумерамікото (імператор Суйдзей);
- Сікіцухіко Таматемі но Сумерамікото (імператор Анней);
- Ояматохіко Сукітомо но Сумерамікото (імператор Ітоку);
- Мімацухіко Сукітомо но Сумерамікото (імператор Косьо);
- Ямато Тарасіхіко Куні Осіхіто но Сумерамікото (імператор Коан);
- Оямато Некохіко Футоні но Сумерамікото (імператор Корей);
- Оямато Некохіко Кунікуру но Сумерамікото (імператор Коґен);
- Вакаяамато Некохіко Обібі но Сумерамікото (імператор Кайка)
- Сувій п'ятий: Мімакі Ірібіко Ініе но Сумерамікото (імператор Суйдзін);
- Сувій шостий: Ікуме Ірібіко Ісаті но Сумерамікото (імператор Суйнін);
- Сувій сьомий:
- Отарасіхіко Осіроваке но Сумерамікото (імператор Кейко);
- Вака Тарасіхіко но Сумерамікото (імператор Сейму);
- Сувій восьмий: Тарасі Накацухіко но Сумерамікото (імператор Тюай);
- Сувій дев'ятий: Окінаґа Тарасіхіме но Мікото (імператриця-регентша Дзінґу);
- Сувій десятий: Хомуда но Сумерамікото (імператор Одзін);
- Сувій одинадцятий: Осасаґі но Сумерамікото (імператор Нінтоку);
- Сувій дванадцятий:
- Ідзаховаке но Сумерамікото (імператор Рітю);
- Міцухаваке но Сумерамікото (імператор Хандзей);
- Сувій тринадцятий:
- Оасадзума Вакуґо но Сукуне но Сумерамікото (імператор Інґьо);
- Анахо но Сумерамікото (імператор Анко);
- Сувій чотирнадцятий: Охацусе но Вака Такеру но Сумерамікото (імператор Юряку);
- Сувій п'ятнадцятий:
- Сірака но Таке Хірокуні Осі Вака Ямато Неко но Сумерамікото (імператор Сейнен);
- Воке но Сумерамікото (імператор Кендзо);
- Оке но Сумірамікото (імператор Нінкен);
- Сувій шіснадцятого:Онацусе но Вака Сасаґі но Сумерамікото (імператор Бурецу);
- Сувій сімнадцятий: Одо но Сумерамікото (імператор Кейтай);
- Сувій вісімнадцятий:
- Хірокуні Осітаке Канахі но Сумерамікото (імператор Анкан);
- Таке Охірокуні Осітате но Сумерамікото (імператор Сенка);
- Сувій дев'ятнадцятий: Амекуні Осіхаракі Хіронава но Сумерамікото (імператор Кінмей);
- Сувій двадцятий: Нунакакура но Футо Тамасікі но Сумерамікото (імператор Бідацу);
- Сувій двадцятьперший:
- Татібана но Тойохі но Сумерамікото (імператор Йомей);
- Хацусебе но Сумерамікото (імператор Сусюн);
- Сувій двадцятьдругий: Тойоміке Касікія Хіме но Сумерамікото (імператриця Суйко);
- Сувій двадцятьтретій: Окінаґа Тарасі Хіхіронука но Сумерамікото (імператор Дзьомей);
- Сувій двадцятьчетвертий: Аме Тойотакара Ікасі Хітарасі но Хіме но Сумерамікото (імператриця Коґьоку);
- Сувій двадцятьп'ятий: Аме Йородзу Тойохі но Сумерамікото (імператор Котоку);
- Сувій двадцятьшостий: Аме Тойотакара Ікасі Хітарасі но Хіме но Сумерамікото (імператриця Саймей);
- 'Сувій двадцятьсьомий: Аме Мікото Хіракасуваке но Сумерамікото (імператор Тендзі);
- Сувій двадцятьвосьмий: Ама но Нунакахара Окі но Махіто но Сумерамікото, Камі но макі (імператор Тенму, верхній сувій);
- Сувій двадцятьдев'ятий: Ама но Нунакахара Окі но Махіто но Сумерамікото, Сімо но макі (імператор Тенму, нижній сувій);
- Сувій тридцятий: Такаманохара Хіроно Хіме но Сумерамікото (імператриця Дзіто);
[ред.] Процес складання
У історичній праці, яка наслідувала "Ніхон Сьокі", "Сьоку Ніхонґі", згадується, що за наказом імператора принц Тонері склав "Ніхоґі" (інша назва "Ніхон Сьокі") у 720 році. Твір містив тридцять сувоїв про діяння богів та імператорів Японії та один генеалогічний сувій. Останній не зберігся до наших днів.
[ред.] Укладачі
Вивчення процесу компіляції "Ніхон Сьокі" базується на аналізі стилістики сувоїв твору. Хоча він написаний повністю старокитайською, у ньому можна вирізнити частини складені японськими і китайськими істориками. Так сувої з 1 по 14 писалися японцями, а з 14 по 30 (за виключенням 22 і 23 сувоїв) — укладалися китайцями. Одним з головних японських компіляторів був О но Ясумаро, відомий написанням "Кодзікі".
[ред.] Використані джерела у "Ніхон Сьокі"
Вважається, що записи "Ніхон Сьокі" базувалися на старих хроніках двору Ямато, котрі велися від 6 століття. Серед них вчені називають "Теннокі" ("Записи про імператорів") і "Коккі" (Записи про державу), авторство яких приписують Сьотоку Тайсі. Рукописи цих книг згоріли і дійшли до нас у формі цитат з "Ніхон Сьокі".
Також науковцями вказується подібність тексту японських "Анналів" до хронік корейського королівства Пекче, так званих "Кударакі" (Записів Пекче).
Окрім "офіційних історій" укладачі "Ніхон Сьокі" схоже використовували тексти імператорських указів та відомчі документи.
[ред.] Перебільшення періодів правління
Більшість науковців Японії і Заходу погоджуються, що дата заснування японської держави імператором Дзімму (660 рік до Р.Х.) є міфічною. Однак існування самих правителів, в тому числі і Дзімму, яким приписуються міфічні походи і реформи, під сумнів не ставиться. Вважається, що вони були вождями місцевих племен, яких укладачи "Ніхон Сьокі" зібрали у один генеалогічний ряд.
Для відрізку японської історії від 660 року до Р.Х. до середини 4 століття, стародавні писці виділили лише 17 монархів (включаючи імператорів Одзіна і Нінтоку). Деякі з цих, особливо перших, правителів були перетворені на фантастичних довгожителів. Зокрема, згідно "Ніхон Сьокі" імператор Дзімму правив понад століття.
[ред.] Дивись також
[ред.] Джерела
- Нихон сёки: анналы Японии / перевод со старояпонского и комментарии А.М. Ермаковой и А.Н. Мещерякова. — Санкт-Петербург: "Гиперион", 1997. — в 2 томах.
- Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — Київ: "Аквілон-Прес", 1997. — 256с
- Delmer M. Brown The Cambridge History of Japan. Cambridge University Press, 170. ISBN 0-521-22352-0.
[ред.] Посилання
