Огоновський Омелян Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Омеля́н Миха́йлович Огоно́вський (3 серпня 1833 — 28 жовтня 1894) — український учений-філолог і громадський діяч, член-кореспондент Польської АН (з 1881). Брат Олександра і Петра Огоновських.

Народився у с. Григорів на Станіславівщині в Галичині. Навчався у Львівській духовній семінарії. З 1863 викладав релігію і українську мову та літературу в Академічній гімназії у Львові. Після закінчення Львівського (1865) і Віденського (1870) університетів заступив Я. Головацького на кафедрі руської (української) мови та літератури у Львівському університеті. Один із засновників “Просвіти” (її голова 1877-1914), Народної Ради (1885) і Наукового Товариства ім. Т.Шевченка (1893). Автор поезії “Хрест” (1860), драм “Федько Острозький” (1861), “Настасія” (1862), “Гальшка Острозька” (1887), українського перекладу “Слова о полку Ігоревім” (1876), біографії Т. Шевченка (1893) та ін. Найбільша праця О. “Історії української літератури” залишилась незавершеною (публікувалась в “3орі”1887-94 ; видана окремо, тт. І-6 - 1887, 1889,1891,1893-94).

Це незавершена стаття про персоналії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.