Окунь жовтий
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Окунь жовтий | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Окунь жовтий (Perca flavescens) |
||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||
Зміст |
[ред.] Загальні дані
Жовтий окунь загалом схожий на окуня звичайного, відрізняючись від нього меншими розмірами, ширшим ротом та жовтими, а не червоними хвостовим, анальним та черевними плавцями. Цей вид анатомічно та екологічно настільки близький до європейського звичайного окуня (Perca fluviatilis), що деякі дослідники вважають його підвидом останнього, називаючи в цьому випадку Perca fluviatilis flavescens. Спорідненість цих видів підтверджується також і тим, що вони при гібридізації можуть давати життєздатних та швидко зростаючих нащадків.
[ред.] Зовнішня будова
Жовтий окунь досягає в середньому 30-35см в довжину, вага дорослих особин до 500г. Офіційно задокументований світовий рекорд – окунь вагою 1.3кг, впійманий в 1865 році в річці Делавер (США). Дорослі самки звичайно більші за самців. Забарвлення загалом витримане в жовто-зелених тонах: спина темно-зелена, з перехідом в деяких популяціях до золотисто-коричневої; бока жовті, жовто-зелені або мідно-зелені, з 6-9-ма вертикальними темними смугами; черево біле або (рідше) світло-жовте. У самців під час нересту забарвлення яскравішає, а анальний та черевні плавці тимчасово набувають оранжево-червоного забарвлення.
Тіло в жовтого окуня овальне в поперечному перерізі; бокова лінія займає 57-62 луски, спинний плавець містить 12-13 променів, анальний – 7-8. Голова трохи увігнута поза очами, складає враження горбатої; щоки вкриті 8-10-ма рядами видовжених лусок.
[ред.] Розповсюдження
Даний вид розповсюджений в Північній Америці від північного сходу Канади до північного заходу США, через центральну та південну Канаду, район Великих Озер, до штату Південна Кароліна в США. Також цей вид був розселений людиною на південному заході США та в Британській Колумбії на заході Канади.
Жовтий окунь є досить екологічно гнучким видом: мешкає як в швидкоплинних річках, так і в непротічних ставках та озерах; втім, всюди намагається триматись серед водяної рослинності.
[ред.] Харчування
Цей вид є виключним хижаком, що харчується невеликими рибами, водяними комахами, ракоподібними та молюсками. Здобич знаходить за допомогою зору, тож полює майже винятково в світлий час доби, з двома пиками харчування - вранці та ввечері; значну частину здобичі складають личинки поденок так бабок, особливо в травні-липні. Молоді жовті окуні споживають багато зоопланктону, а дорослі – молодь лососей, корюшку, і навідь молодь свого виду.
[ред.] Розмноження
Нерест відбувається один раз на рік на початку весни, майже одразу після сходження льоду, звичайно вночі та рано-вранці. При нересті не відбувається побудови жодної форми гнізда – ікра відкладається випадково на підводну рослинність, карчі та корені. Ікринки зібрані в смуги янтарного кольору, і занурені в досит щільну слизову масу, що захищає їх від інфекційних уражень та дрібних безхребетних хижаків. Залежно від розміру, самки можуть відкладати від 10 до 40 тисяч ікринок. При нересті за одною самкою переміщуються від 2 до 25 самців, що запліднюють відкладену нею ікру. Розвиток ікри триває 12-21 добу, залежно від температури оточуючої води (в теплій воді ікра розвивається швидше).
Молоді жовті окуні формують стаї в зарослих водяною рослинністю неглибоких місцях, багатих на зоопланктон та дрібних безхребетних. При цьому мальки жовтого окуня стають важливим харчовим ресурсом для рибоядних птахів та більших риб. На протязі першого року життя жовтий окунь виростає до 7.5-8 см.
