Олександрія (роман)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

ОЛЕКСАНДРІЯ, елліністичний роман ІІ-ІІІ ст., що оповідає про життя і діяння македонського царя і полководця Александра (356-323 р. до н. е., цар з 336 р. до н. е.). Належить до найпопулярніших у світовій літературі.

Роман поширювався у всіх середньовічних європейських літературах, був відомий і дуже популярний також і в Київській Русі, з XI ст. відомий переклад з Псевдо-Каллістена.

Роман ще двічі перекладався з різних грецьких оригіналів, у XIII ст. роман був опрацьований у християнському дусі. Так звана Хронографічна Олександрія була перекладена не пізніше середини XІІІ ст. і входила до складу різних хронографічних зведень: Літописця Еллінського і Римського, Троїцького, Архівського й Віленського хронографів.

«Олександрія» була не белетризованою біографією Александра Македонського, а скоріше пригодницьким романом про нього, що переказував чимало легенд про знаменитого полководця. Так, всупереч історії, Олександр оголошується сином не македонського царя Філіппа, а нібито колишнього єгипетського царя і чарівника Нектанава, який увійшов до цариці Олімпіади під виглядом бога Амона. Народження Олександра супроводжується небесними знаменнями. Отроком Олександр утихомирює коня-людожера Букефала і робить його своїм бойовим конем. Докладно розповідається в романі про війну Олександра з перським царем Дарієм. І тут, поряд з описом реальних подій, привноситься легендарний елемент: так, розповідається, як Олександр відправляється до Дарія під виглядом власного посла і, впізнаний, ледь уникає полону. Легендарна (утім, походить від Плутарха, Діодора та ін. джерел) розповідь про те, що умираючий від ран Дарій заповідає Олександру свою державу і доручає його турботам свою родину. Не відповідає дійсності повідомлення Олександрії, що дружина Олександра Роксана — дочка Дарія (насправді вона була дочкою бактрійського сатрапа). Вигадано відвідування Олександром цариці Кандакії, де герой, що також видавав себе за свого полководця, був впізнаний і врятувався лише завдяки заступництву цариці тощо. Особливо багато фантастичних подробиць у розповіді про похід Олександра в невідомі землі на Сході: герой зустрічає там диких людей-гігантів, шестиногих і триголових звірів; військо Олександра потрапляє до земель, де не світить сонце і з якої його виводять птахи, що розмовляють, з людськими обличчями. Згідно Олександрії Олександр вмирає отруєнння змовниками, тоді як насправді цар помер від запалення легенів або тропічної малярії. Саме сполучення історичної значущості (мова йшла про перемоги найбільшого полководця стародавнього світу і про катастрофу Перської держави) з белетристичною цікавістю здобуло Олександрії почесне місце в складі хронографів і приваблювало широке коло цікавих читачів.

Другий переклад Олександрії стає відомим на Русі в 2-й половині XV ст. Це так звана Сербська Олександрія. Вона також походить від грецького роману, але на Русь потрапила через сербське посередництво. У Сербській Олександрії більше фантастичних подробиць в описі подорожей Олександра, інакше зображені відносини його з Роксаною, яка заколює себе над його труною. Якщо в Хронографічній Олександрії читалася вставка з Хроніки Амартола, що повідомляє про відвідування Олександром Єрусалима і його зустрічі з іудейським первосвящеником, то в новій редакції цей епізод розширений і Олександр описується як прихильник єдинобожжя. На відміну від Хронографічної Сербська Олександрія широко поширювалася в окремих списках, пік її популярності приходиться на XVII ст. , коли виникають нові її переробки; існувала редакція, що доповнювала текст Сербської Олександрії по Хронографічній. В XVII і XVIII ст. зустрічаємо ряд списків Сербської Олександрії, перекладених на тогочасну українську мову; в тексті цих списків є ряд скорочень сербської редакції; замість того в окремі епізоди внесено ряд подробиць, часто запозичених з побуту або літературних зразків переписувача-редактора.

Менш поширеною в Україні та Білорусі була хорватська переробка італійської Олександрії, переклад якої була створена у XVI-XVII ст.

Олександрія мала значний вплив на описи військових подій у староукраїнській літературі, а також деякий вплив на народний епос.

[ред.] Видання

• Истрин В.М. Александрия русских хронографов — М., 1893
• Гаєвський С. Ю. Александрія в давній українській літературі. — К., 1929 (Пам’ятки мови та письменства давньої України. Т. III. Давня українська повість. Ч. 1).
• Александрия (фрагменты текста) / Подг. текста и перевод О.В.Творогова // Изборник (1969) — С. 236-279, 731—733
• Александрия. Роман об Александре Македонском по русской рукописи XV в. / Изд. подг. М.Н.Ботвинник, Я.С.Лурье и О.В.Творогов. — М.-Л., 1965.
• Александрія. Хрестоматія давньої української літератури О.Білецького. — К., 1967.
• Александрия / Подг. текста, перевод и комм. Е.И.Ванеевой // ПЛДР. Вторая половина XV века. — М., 1982. — С. 22—173, 585—593

[ред.] Література

• Грушевський М. С. Історія української літератури. — К., 1995. — Т. V. — Ч. 1. — С. 122-125.