Онисифір (Дєвочка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Онисифір (Петрович-Дєвочка) - Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі.

Онисфір походив із галицьких дворян. 1579 року висвячений на митрополита, а 27 лютого 1583 року відбулася його архієрейська хіротонія.

Достовірних біографічних відомостей про нього до вступу на митрополію не збереглося. Припускають, що до висвячення у сан митрополита він не був духовною особою, хоча, за грамотою короля Сигізмунда, управляв Лаврашевським монастирем, який потім утримав за собою під час митрополитства.

У період його управління Київською митрополією почалася напружена боротьба між католицизмом та православ’ям. Єзуїти, які прагнули запровадити унію, захоплювали православні храми й монастирі, влаштовували школи для виховання західно-руського юнацтва у дусі католицизму, друкували книги, проголошували проповіді на антиправославну тематику. Православні, у свою чергу, організовували братства, відкривали православні школи, слов’янські друкарні, де друкували книги для захисту православ’я. Проте в своїй боротьбі вони не знаходили підтримки у митрополита, який своїм мовчанням гальмував діяльність православних братств і приходів, а прагнув лише зміцнити вплив і владу вищого духовенства.

У результаті такої поведінки на митрополита почали надходити скарги. 1585 року поскаржилися галицько-львівські дворяни. Члени Львівського братства у своїй скарзі написали: «У духовному стані умножилися безлади при худому пастирстві Київського і Галицького митрополита Онисифора (Дєвочки), двоєженця і людини віри сумнівної. Він дозволив єпископам бути двоєженцями, а іншим єпископам жити з дружинами, не зважаючи на чернечі обітниці». Онисифір вступав у відкриті тяжби з прихожанами, щоправда, питання не завжди розв’язувалося на його користь.

У 1588-1589 роках Константинопольській патріарх Ієремія об’їжджав західно-руські області й заборонив відправлення богослужіння священикам-двоєженцям. Оскільки митрополит Онисифір був двічі одруженим і возведеним на митрополію всупереч канонам, його позбавили влади патріаршим декретом. Щоправда, в одній із королівських грамот зазначалося, що Онисифір залишив митрополію «по своїй добрій волі, в полегшення своєї старості та хвороби».

Після припинення архіпастирської діяльності Онисифір жив у Троїцькому Віленському монастирі й до 1592 року управляв Лаврашевським монастирем.

Попередник:	Митрополит Київський 1579—1589	Наступник:
Ілія (Куча)		Михаїл (Рогоза)