Органічна хімія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Органі́чна хі́мія — один з найважливіших розділів хімії, який вивчає структуру та властивості органічних сполук.

Органічна хімія - галузь науки, яка займається розробленням методів синтезу та вивченням будови, властивостей, реакційної здатності органічних сполук різних класів.

Основною метою фундаментальних досліджень у галузі органічної хімії є:

встановлення залежності властивостей органічних сполук від їх будови,
вивчення фізичних і хімічних властивостей органічних сполук, зокрема практично цінних властивостей, з метою використання цих сполук у різних галузях господарства,
вивчення нових типів і механізмів органічних реакцій, розвиток методів синтетичної органічної хімії.

[ред.] Основні напрямки досліджень

Основні напрямки досліджень:

Розроблення методів синтезу органічних сполук різних класів.
Розроблення теоретичних та експериментальних методів дослідження будови і властивостей органічних сполук.
Вивчення будови, фізичних та хімічних властивостей органічних сполук.
Вивчення нових типів і механізмів органічних реакцій.
Хімія аліфатичних, аліциклічних, ароматичних, гетероциклічних, азотовмісних, сірковмісних та інших органічних сполук.

[ред.] Історія органічної хімії

Вважається, що органічна хімія як наукова дисципліна почалася в 1828 році коли німецький дослідник Фрідріх Велер вперше синтезував сечовину (яка є біологічно важливою органічною речовиною) шляхом випаровування водного розчину ціанату амонію NH₄OCN. Назва «органічна хімія» походить з припущення що органічні сполуки можуть бути синтезовані тільки в живих організмах. Пізніше цю ідею було спростовано, але назва залишилася.