Павлович Олександр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Павлович Олександр (19 вересня 1819, с. Шариське Чорне Бардіївського округу, Словаччина — 25 грудня 1900, Вишній Свидник, Словаччина) — поет, громадський діяч, педагог.

У 1847 р. закінчив Трнавську духовну семінарію, працював священиком. Свого першого вірша «Гори, гори зелененькі, як вас не видати…» присвятив передчасно померлим батькові і матері. Вже у віршах студентських років проявив любов до рідного народу. Вірний своєму народові залишився протягом усього життя.У своїй творчості виступив як активний поборник єдності слов'ян. «Чтоби ріки словянской жизни злилися в одно море», — заявив він у вірші «Дума об отамане Подкове». За життя опублікував лише одну збірку — «Песник для маковецкой руской детви» (1860). Збірка віршів «Венец стихотворений» вийшла після смерті О. Павловича у 1920 р. З великим зацікавленням стежив за розвитком літературного життя слов'янських сусідів. В українцях, які жили на північному схилі Карпат, вбачав своїх кровних братів.