Панцирні бояри

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

ПÁНЦИРНІ БОЯРИ (також близькі до них панцирні слуги) – групи феодально залежних людей в Білій Русі та Русі-Україні у 15-16 ст., які несли військову службу у Великому князівстві Литовському і жили у великокняжих володіннях. П.Б. були зобов'язані нести службу на коні й тяжкому («панцирному») озброєнні по охороні державних кордонів, коронних маетностей і замків, брати участь у воєнних діях. Переважно походили із зубожілих бояр, селян і часом із звільнених невільників. Господарства П.Б. звільнялись від податків та феодальних повинностей. Зрівняні в правах з ними були путні бояри, які несли подорожну службу (гінці), охороняли шляхи тощо. 1528 р. обидві групи формально скасовувалися – частину з них перетворили на дрібну шляхту, а інших – на державних селян. Але ще до кінця 16 ст. обидві категорії продовжували існувати. У кінці 16 ст. на східних руських (українських) землях деяка частина їх перейшла до реєстрових козаків.

ДЖЕРЕЛА:

1.Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.- Луцьк: Вежа, 2000.

2.Довідник з історії України.За ред. І.Підкови та Р.Шуста.- К.: Генеза, 1993.