Патріарх Володимир (Романюк)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
РОМАНЮК ВАСИЛЬ ОМЕЛЯНОВИЧ (9 грудня 1925- 14 липня 1995)- видатний український православний релігійний діяч, богослов, Патріах Київський і всієї Руси-України УПЦ-КП (з 1993).
Зміст |
[ред.] Організація Українських Націоналістів
Народився у селі Хомчин Косівського повіту (тепер Івано-Франківської обл.). У молоді роки брав участь у національно-визвольній боротьбі.
Уперше засуджений 19-літнім - за належність до Організації Українських Націоналістів (ОУН). Восени 1944 засуджений Військовим Трибуналом НКВС Станіславської (нині — Івано-Франківської) обл. до 20 років позбавлення волі у виправно-трудовых таборах. Термін знизили до 10 років. Покарання відбуває у Кустолівській сільськогосподарській колонії №17 Полтавської обл.
1946 в таборі засуджений за "антирадянську агітацію і пропаганду". Покарання відбував в Магаданській обл.
[ред.] Церква
У 1959 закінчив Вищі богословські курси в Івано-Франківську, згодом - Московську духовну семінарію.
У зв’язку з арештом історика В.Мороза (01.06.70) виступив на його захист, унаслідок чого була розпущена церковна громада с. Космач Косівського району, а Романюку заборонили правити службу.
З 1964 до 1972 - священик у парафіях Івано-Франківської і Коломийської єпархії Руської Православної Церкви.
У січні 1972 заарештований, у липні 1972 засуджений за ст. 62 ч. 2 КК УРСР ("антирадянська агітація і пропаганда") на 7 р. таборів особливо суворого режиму і 3 р. заслання. Визнаний особливо небезпечним рецидивістом.
Покарання відбуває у таборі ЖХ-389/1-8 (сел. Сосновка в Мордовії). Брав участь у голодуваннях у дні політв’язня і прав людини, у дні початку репресій в Україні та інших акціях протесту.
[ред.] Заслання
01.07.76 відмовився від радянського громадянства.
У 1976 під час перебування на засланні задекларував свою приналежність до Української автокефальної православної церкви.
З листопада 1979 - член Української Гельсінської Групи.
У 1984 за самовіддану службу Церкві в Україні єпископ УПЦ в Америці (Вселенський Патріарх) Андрій нагороджує Р. вищою священичою відзнакою - митрою.
У червні 1987 виступає з лекціями перед християнськими українськими і англомовними громадами Канади, США та Англії.
[ред.] Повернення в Україну
Після повернення в Україну 28.4.1990 був пострижений у чернецтво і возведений у сан архімандрита з ім'ям Володимир, а наступного дня висвячений у сан єпископа з титулом єпископа Ужгородського і Виноградівського.
Виступає за створення незалежної Української Православної Церкви з центром у Києві, піднесеної у статус Патріархату.
З 1991 очолює місійний відділ Патріархії УАПЦ, виконує обов'язки вікарія Київської єпархії з титулом архієпископ Білоцерківський.
[ред.] Українська Православна Церква-Київського Патріархату
Одним із фундаторів УПЦ-Київського Патріархату (засн. у червні 1992).
17.2.1993 призначений архієпископом Львівським і Сокальським.
Після смерті Патріарха Мстислава став місцеблюстителем Патріаршого престолу (14.6.1993) із возведенням у сан митрополита.
На Всеукраїнському Православному Соборі 21.10.1993 обраний Патріархом (інтронізований 24.10. у Софійському соборі).
Виступав з численними проповідями й статтями на богословські, патріотичні й державницькі теми.
Раптово помер 14.7. 1995. 18 липня 1995 року cпроба поховати тіло у Софійському соборі наштовхнулася на опір зі сторони духовенства УПЦ Московського Патріархату та силові дії з боку загонів спеціального призначення МВС України.
Похований біля брами св. Софії у Києві.
[ред.] Бібліоґрафія:
- Г.Касьянов. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960-1980-х років.— К.: Либідь, 1995.— С. 86, 129, 157, 170.
- Хроника текущих событий.— Нью-Йорк: Хроника, 1974, вип. 28-31.— С. 19.
- ХТС.— Нью-Йорк: Хроника, 1976, вип. 39.— С. 35, 68; вип. 42.— С. 57-58.
- ХТС.— Нью-Йорк: Хроника, 1977, вип. 47.— С. 98, 114, 116-118, 146, 154.
- ХТС.— Нью-Йорк: Хроника, 1978, вип. 48.— С. 52, 54, 68, 69, 71, 72, 128, 167; вп. 49.— С. 31.
- ХТС.— Нью-Йорк: Хроника, 1979, вип. 51.— С. 85, 86, 182; вип. 52.— С. 31-32, 53.
- Вести из СССР. Т. 3. 1985-1986.— Мюнхен: Права человека.— 1986, 1/2-3.
- Вісник репресій в Україні. Закордонне представництво Української Гельсінкської групи.— Нью-Йорк, 1982, вип. 6.— С. 16.
- Українська Гельсінкська група. До 20-річчя створення.— К.: УРП, 1996.— С. 21.
