Персонажі Маджипурського циклу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Персонажі Маджипурського циклу — перелік персонажів творів Роберта Сілверберга, які входять до складу циклу:

«Книга Змін» (коротка повість, 2003)
«Чаклуни Маджипура» (роман, 1997)
«Лорд Престіміон» (роман, 1999)
«Король Снів» (роман, 2000)
«Замок лорда Валентина» (роман, 1980)
«Маджипурські хроніки» (збірка оповідань, 1982)
«Валентин Понтифік» (роман, 1983)
«Сьома святиня» (повість, 1998)
«Гори Маджипура» (роман, 1995)

[ред.] Короналі і понтифіки

Короналі і понтифіки перелічені в хронологічному порядку їх царювання (тоді, коли це відомо).

[ред.] Аріок

Аріок — колишній понтифік Маджипура, ім’я якого історія зберегла переважно завдяки його ексцентричному вчинку — призначенню себе на посаду Леді Острова Сну. Аріок щиро ненавидів Лабіринт, підземне місто-резиденцію понтифіків, де верховний правитель планети згідно традиції повинен був постійно перебувати, покидаючи її не частіше разу на десять років. Аріоку, єдиному з правителів планети, вдалося назавжди покинути Лабіринт при житті і не зрікаючись влади; він також був єдиним в історії Маджипура чоловіком, що виконував обов’язки Леді Острова. Ця подія докладно зображується в книзі «Маджипурські хроніки» (оповідання «Каллінтейн пояснює»), а також неодноразово згадується в інших книгах циклу.

[ред.] Струїн

Валентин проглянув список. Сотні імен. Деякі з них йому знайомі — великі імена в історії планети: Стіамот, Тімін, Конфалюм, Деккерет, Престіміон. Інші — лише набір літер, який нічого для Валентина не значить. Ще хлопчиком він бачив ці імена в книгах, але вони не збуджували в його душі ніяких асоціацій: Пранкінпін, Гунзімар, Мейк, Струїн, Скаул, Спуріфон — люди, що царювали в Гірському Замку, а потім — в Лабіринті тисячу, три тисячі, п’ять тисяч років тому, люди, що були володарями думок, об’єктами поклоніння. Вони виходили на імперську сцену, а по закінченні своїх маленьких шоу зникали в анналах історії.

«Замок лорда Валентина»

Струїн — корональ, наступник Аріока на посаді понтифіка. Діє в оповіданні «Каллінтейн пояснює» з «Маджипурських хронік». Також лорд Струїн згадується в «Замку лорда Валентина»: коли Валентин роздивляється в Лабіринті екран, на якому перелічені всі короналі і понтифіки Маджипура, він замислюється про масу правителів, які не залишили в історії ніякого сліду, чиї імена — не більше як позначки на екрані, безликі елементи в довгому списку; серед низки таких імен згадується і Струїн.

[ред.] Гуаделум

[ред.] Каллінтейн

[ред.] Тиєверас

Тиєверас — понтифік Маджипура за часів короналя Валентина. Тиєверас був понтифіком при трьох короналях; внаслідок передчасної смерті короналей Малібора і Воріакса Валентин став короналем, коли понтифік Тиєверас вже був досить старий і несповна розуму. Оскільки для Маджипура в цілому і для Валентина особисто перспектива стати понтифіком відразу після сходження на корональський трон була небажаною, тривалий час в Тиєверасі підтримували життя за допомогою складної системи життєзабезпечення і апаратів штучного дихання та кровообігу; стверджується, що таким чином можна було відкладати смерть понтифіка майже необмежено, хоча його вік к тому часу вже перевалив за сто років. Валентин відвідував Тиєвераса в Лабіринті в романі «Замок лорда Валентина», шукаючи офіційної підтримки його уряду в боротьбі з узурпатором; в той час Тиєверас ще зберігав якісь залишки свідомості і міг іноді вимовити декілька слів, хоча зрозуміти їх був спроможний лише його перший спікер Хорнкест. В романі «Валентин Понтифік» Валентин знову відвідує Лабіринт напередодні своєї поїздки до Зімроелю для переговорів з пьюриварами, які розв’язали проти пришельців біологічну війну; цього разу Тиєверас вже майже взагалі не нагадує живу людину. Пізніше, під час підготовки повторної експедиції до Зімроелю для угамування повсталого континенту Валентина переконують, що у важкий для планети час для врятування Маджипура потрібні об’єднані зусилля усіх гілок влади і що планеті потрібен діяльний і енергійний понтифік так само, як і корональ. Валентин врешті решт вирішує, що час йому стати понтифіком прийшов і наказує відключити старого Тиєвераса від систем життєзабезпечення.

[ред.] Малібор

Лорд Малібор — корональ, наступник Тиєвераса і попередник Воріакса. Був відомий як завзятий мисливець, який полював практично на всіх диких тварин планети; збудував в Замку Гори зал мисливських трофеїв свого імені. Коли на суші не залишилося здобичі, на яку лорд Малібор ще не полював, він вирішив взяти участь в полюванні на морських драконів. В морі корабель короналя був атакований величезним морським драконом і потоплений зі всіма, хто знаходився на борту.

Лорд Малібор, його зал трофеїв в Замку і історія його загибелі згадується неодноразово в творах циклу. В романі «Замок лорда Валентина» тлумачка снів Тизана розповідає Валентину про те, як чаклун Деліамбер, побачивши Малібора під час його Великої Процесії, пророкує йому смерть «раніше за Тиєвераса», тодішнього понтифіка. Там же наводиться текст героїчної балади про останнє полювання лорда Малібора і його двобій з морським драконом, яку любив співати Валентин. В оповіданні «Злодійка з Ні-Мойї» «Маджипурських хронік» аристократ Калейн мусить супроводжувати Малібора в його плаванні; не маючі можливості відмовитися і стурбований дурними передчуттями, він одружується зі своєю коханкою Іньянною, яка після його загибелі успадковує його маєток Ніссіморнский Краєвид.

[ред.] Воріакс

Лорд Воріакс — старший брат Валентина. Як можливий майбутній корональ, він пройшов весь курс необхідної підготовки і навчання і мав наслідувати короналю лорду Малібору після того, як він стане понтифіком. Наслідування трапилося передчасно після загибелі лорда Малібора під час полювання на морських драконів. Корональство Воріакса тривало лише вісім років, після чого він був випадково застрілений під час полювання (пізніше з’ясовується, що він був вбитий агентом пьюриварів).

[ред.] Валентин

Лорд Валентин — головний персонаж романів «Замок лорда Валентина» і «Валентин Понтифік», центральний персонаж всього циклу. Період його вигнання з престолу і узурпації влади Домініком Барджазидом є опорною точкою внутрішньої хронології Маджипурського циклу; це сталося приблизно через 14000 років після початку колонізації Маджипура людьми.

Валентин став короналем непередбачено після загибелі його старшого брата, короналя Воріакса, внаслідок нещасного випадку на полюванні (пізніше з’ясовується, що він був вбитий агентом пьюриварів). Через два роки після коронації, під час Великої Процесії в місті Тіл-Омон на півдні Зімроєля він пав жертвою заколоту Короля Снів Симонана Барджазида (як виявилося пізніше — також пьюриварського агента, який прийняв вигляд Короля Снів) і його сина Домініка. До тіла Валентина був переміщений розум Домініка Барджазида, який почав правити як корональ; розум Валентина було пересаджено до тіла іншої людини, а його пам’ять заблокована. Роман «Замок Лорда Валентина», перший з написаних творів Маджипурського циклу, розповідає про опанування Валентином своєї загубленої пам’яті, про боротьбу з заколотниками та його повернення на трон короналя на Замковій Горі.

В романі «Валентин Понтифік», події якого відбуваються приблизно десятьма роками пізніше, Валентин очолює боротьбу проти пьюриварських реваншистів, які збиралися знищити пришельців на Маджипурі методами біологічної війни. Після перемоги в цій війні (під час якої Валентин становиться понтифіком) починається поступова інтеграція пьюриварів до планетарного суспільства.

В повісті «Сьома святиня» понтифік Валентин веде розслідування вбивства пьюриварського археолога, яке трапилося на розкопках стародавнього священного міста пьюриварів Велалізера.

Лорд Валентин і події часів його корональства і понтифіката неодноразово згадуються в книзі «Гори Маджипура», події якої відбуваються п’ятьма сторіччями пізніше.

[ред.] Хіссун

Валентин знову обернувся до екрану історії. «Лорд Тиєверас, лорд Малібор, лорд Воріакс, лорд Валентин… А може, колись — лорд Хіссун? — подумав він. — Чому б ні? Хлопчик, здається, знає не менше, ніж деякі правителі, і в нього, мабуть, дістало би тяму не пити дурманне вино Барджазида. Я повинен запам’ятати його, — сказав він собі. — Я мушу його запам’ятати.»

«Замок лорда Валентина»

Хіссун — хлопчик-гід з Лабіринту, підземного міста-резиденції понтифіка. Валентин познайомився з ним, коли відвідував Лабіринт для зустрічі з понтифіком під час кампанії по поверненню собі трону короналя; Хіссун допоміг Валентину і його супутникам зорієнтуватися в величезному підземеллі і швидко дістатися до урядових поверхів. Пізніше, під час свого походу до Замковой Гори, Валентин обмірковує політичний устрій планети і її суспільне життя і доходить висновку, що маджипурська аристократія останнім часом дуже відірвалася від мас простих жителів Маджипура і не розуміє їхніх проблем та прагнень; він вирішує, що призначення наступним короналем «людини з народу» було б дуже корисно для виправлення ситуації і подальшого розвитку планети. Однією з кандидатур «народного короналя» він обирає Хіссуна.

Після свого повернення до трону в Замку Гори Валентин влаштовує Хіссуна на дрібну посаду в апараті понтифіка і декілька років таємно слідкує за його кар’єрою (див. «Маджипурські хроніки»). Коли Хіссун підробляє пропуски для того, щоб отримати доступ до Реєстру душ, Валентин наказує не заважати йому, вважаючи Реєстр Душ цінним джерелом відомостей про маджипурське життя і життєвого досвіду, необхідного майбутньому короналю. Коли Хіссуну сповнюється 18 років, Валентин забирає його до Замкової Гори, надає йому дворянський титул і влаштовує його навчання разом з дітьми вищої аристократії планети («Валентин Понтифік»). Після успішного завершення навчання Валентин, попри опозицію спадкової аристократії включає Хіссуна в число «Принців Гори» — вузької групи людей, з яких має обиратися наступний корональ.

Хіссун стає короналем під час боротьби з повстанням пьюриварів, коли Валентин вирішує, що врятування Маджипура потребує об’єднаних зусиль усіх гілок влади і що планеті потрібен діяльний і енергійний понтифік так само, як і корональ.

[ред.] Інші

[ред.] Залзан Кавол

Скандар, жонглер родом з Піліплока, керівник і хазяїн мандрівної жонглерської трупи, до якої наняв короналя лорда Валентина під час його вигнання і амнезії («Замок лорда Валентина»). Після реставрації Валентина на троні став одним з його найближчих радників. В романі «Валентин Понтифік» бере участь в експедиції Валентина до Зімроеля до провінції метаморфів. В повісті «Сьома Святиня» згадується у спогадах Валентина.

[ред.] Карабелла

Мандруюча жонглерка з трупи Залзана Кавола, яка знайомиться з лордом Валентином в Підруїді під час його вигнання і амнезії; вона навчає його жонглерському мистецтву і згодом стає його коханкою, а потім — дружиною. Діє в романах «Замок Лорда Валентина» і «Валентин Понтифік». В повісті «Сьома святиня» вона лише згадується, позаяк не брала участі в розслідуванні, залишившись в Лабіринті.

[ред.] Тесме

[ред.] Тизана

Маджипур Роберта Сілверберга

Книги:	Книга Змін • Чаклуни Маджипура • Лорд Престіміон • Король Снів • Замок лорда Валентина • Маджипурські хроніки • Валентин Понтифік • Сьома святиня • Гори Маджипура
Планета:	Географія • Населення • Міста • Політичний устрій • Історія • Персонажі