Пояс Койпера

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Відомі об’єкти Сонячної системи в проекції на екліптику. Добре видно пояс Койпера

Пояс Койпера — область Сонячної системи за орбітою Нептуна (30 а. о. від Сонця) приблизно до відстані 50 а. о. В цій області розташована велика кількість планетоїдів, найвідомішим (але не найбільшим) з яких є Плутон.

Верхняя межа вибрана не довільно, за нею спостерігається різке падіння кількості видимих об’єктів. Причина цього невідома, можливо, простір «вичищається» об’єктом приблизно земної маси.

Об’єкти поясу Койпера рухаються приблизно в площині планет, на відміну від об’єктів хмарності Оорта, які, як припускається, розподілені у вигляді сфери навколо Сонячної системи.

Кеннет Еджворт у 1949 і Джерард Койпер у 1951 висловили припущення, що за орбітою Нептуна повинен існувати пояс невеликих тіл, джерело комет, але тривалий час в цьому регіоні не було відомо жодного об’єкта, окрім Плутона (відкритий у 1930) і його супутника Харона (відкритий у 1978).

В серпні 1992 Девід Джуітт та Джейн Лу з Гарвард-Смітсоніанського центру астрофізики відкрили перший після Плутона транснептуновий об’єкт — планетоїд (15760) 1992 QB₁. В березні 1993 було знайдено друге небесне тіло, до 1996 року їх було вже 32.

До 2005 року відомо більше 800 об’єктів поясу Койпера, які поділяються на наступні категорії:

Класичні об’єкти мають приблизно кругові орбіти з невеликим нахилом, не пов’язані з рухом планет. Такі об’єкти інколи називають «кубівано» на честь першого представника 1992 QB₁.

Резонансні об’єкти утворюють орбітальний резонанс з Нептуном 1:2, 2:3, 2:5, 3:4, 3:5, 4:5 або 4:7. Об’єкти з резонансом 2:3 називаються плутіно на честь найяскравішого представника — Плутона.

Розсіяні об’єкти (бродяги) мають великий ексцентриситет орбіти і можуть в афелії віддалятися від Сонця на кілька сотен астрономічних одиниць.

Вважається, що об’єкти поясу Койпера за складом уявляють собою лід з невеликими домішками органічних речовин, тобто близькі до кометної речовини.

Сукупна маса населення поясу Койпера в сотні разів перевищує масу поясу астероїдів, однак, як вважається, істотно поступається масі хмарності Оорта.

[ред.] Найбільші об’єкти поясу Койпера

Номер	Назва	Екваторіальний діаметр (км)	Велика напіввісь а. о.	Перигелій, а. о.	Афелій а. о.	Відкритий	Примітки
	Ерида	2300-2500	67.71	37.81	97.61	2005
	Плутон	2320	39.48	29.6	49.3	1930	[1]
	Санта (Santa) = 2003 EL₆₁	~1600	43.34	35.16	51.52	2005
90337	Седна (Sedna)	1180-1800	502	76.0	928	2003	[2]
	2005 FY₉	1100-1700	45.64	38.71	52.57	2005
90482	Оркус (Orcus)	~1600	39.45	30.8	48.1	2004	Плутіно
	Харон	1270	39.48	29.6	49.3	1978	[1]
50000	Квавар (Quaoar)	1260±190	43.4	41.9	44.9	2002
20000	Варуна (Varuna)	936±300	43.07	40.9	45.3	2002
55637	2002 UX₂₅	~910	42.56	36.5	48.7	2002
55565	2002 AW₁₉₇	890±120	47.47	41.3	53.7	2002
28978	Іксіон (Ixion)	<822	39.49	30.0	49.1	2001	Плутіно