Радгосп

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Радгосп (радянське господарство), держ. с.-г. підприємство. За сов. теорією найвища, «послідовно-соц.» форма сіль. господарства, с.-г. фабрика, з націоналізованими засобами виробництва й найманою робочою силою, чим відрізняється від колгоспу, комуни та товариства спільної обробки землі. У 1919-20, як частина системи воєнного комунізму, Р. запроваджувалися більшовиками примусово шляхом відбирання від селян розділеної ними поміщицької землі та реманенту. На Україні до літа 1919 так було створено 1 256 P., що мали 1,2 млн десятин землі (більше, ніж у Росії); крім тО'ГО, 1,2 млн десятин землі відібрано в укр. селян для цукрової й гуральняної промисловості. Освоїти ж Р. спромоглися менше пол. цих земель. Запровадження Р. (разом з комунами) викликало сел. повстання, і тому VIII конференція РКП(б) у грудні 1919 ухвалила сповільнити утворення Р. в Україні. У 1920 їх залишилося лише 571 з 375 700 (перев. у Степу), 1923 — 423 з 221 980 десятин землі (0,65%) всієї). За НЕП Р. були об'єднані у різні трести, існувало також бл. 100 P., що належали окремим пром. зав. для прохарчування робітників. У 1925 Р. Укррадгосптресту здавали селянам в оренду понад 20% своїх земель за пол. врожаю, бо не могли самі їх обробити. У 1927 Р. мали лише 1,8% всіх основних фондів сіль. господарства, 0,9% худоби й 4,9% всього реманенту. Держава, субсидіюючи P., виділяла їм трактори і машини у першу чергу, намагаючися зробити їх зразковими господарствами.

Під час колективізації сіль. господарства P., з допомогою своїх політ. відділів, сприяли насильницькому утворенню колгоспів. Одночасно у КПСС виник рух перетворення колгоспів на P., а також ухвалено організувати у степ. районах нові величезні зернові Р.-фабрики (т. зв. гігантоманія, 1929-32 в УРСР і Криму — 36). Деякі з них мали понад 100 000 га землі, а сер. — 53175 га. Їм виділялися найкращі імпортні машини й великі капітали, проте вони були нерентабельні й малопродуктивні, і тому 1932 їх розукрупнено. Всіх трестованих Р. в УРСР на початку 1934 було 768. Крім того, було ще багато т. зв. приписних P., що належали окремим пром. підприємствам та установам. Всі Р. УРСР мали 1934 З 404 000 га посівів, 11 828 тракторів, 309 000 гол. робочої худоби, 703 000 гол. великої рогатої худоби (у тому ч. 292 000 корів), 1 262 000 свиней та 631 000 овець і кіз. Пізніше почали створюватися спеціялізовані підміські Р. для постачання харчів населенню міст. Р. виникли також в системі НКВС, у яких працювали в'язні.

Характеристика сер. Р. в УРСР (всіх систем)

У сер. на 1 Р. припадало | 1940 | 1958 | 1969

Всього радгоспів | 929 | 816 | 1543

Працівників | 326 | 578 | 635

Основних фондів (тис. карб.) | 274* | 1206 | 2 991

Землі (га) | 4 240 | 6 537 | 6 061

Посівів (га) | 2485 | 4229 | 3746

Тракторів (штук) | 15 | 27 | 40

Вантажних авт (штук) | 4 | 18 | 26

Електрики (тис. квт.-год.) | 56** | 290 | 882

Всієї тяглової сили (кінської сили)*** 489 | 3 410 | 6 858

Великої рогатої худоби | 448 | 1165 | 1833

у тому ч. корів | 174 | 407 | 685

Свиней | 576 | 2 012 | 1277

Овець і кіз | 587 | 1356 | 1058

Зерна, валовий збір (т) | 1 665 | 3 352 | 3 932

М'яса й сала (т) | 57, | 157 | 194

Молока (т) | 381 | 976 | 1612

За карб. 1961. За цінами 1940 — 1 624 тис. карб.

- Приблизно.

- - Включає потужність моторів без навантаження, робочих волів та коней; підсумовано за коефіцієнтом мех. кінських сил.

У 1945 в УРСР було 784 Р. всіх систем; вони мали 1 172 000 га посівів, 198 000 працівників і 6 400 тракторів. Дальше зростання Р. в УРСР таке: 1958 — 816, 1960 — 902, 1965 — 1 343, 1970 — 1 605. На поч. 1960-их pp. в КПСС виник досить сильний напрям, що обстоює поступове перетворення усіх колгоспів на Р.

Розміри сер. Р. в Україні видно з табл. Її можна порівняти з табл. сер. розмірів колгоспу (див. стор. 1075). У 1969 на сер. колгосп припадало 553 двори, бл. 650 працездатних робітників, 2 600 га посіву, 1360 гол. великої рогатої худоби (у тому ч. 441 корова), 1 025 свиней, 668 овець та кіз. Сер. P., отже, був приблизно на ⅓ більший, ніж сер. колгосп. Найбільші Р. є у Степу, сер. — на Лівоі Правобережжі, найменші на Поліссі й Західній Україні.

1970 в Україні Р. належало 21,7% усіх с.-г. земель, колгоспам — 77,1%. Однак, Р. дали лише 14,9% всієї валової продукції сіль. господарства, колгоспи — 52,0%. Отже, продуктивність землі у Р. була дещо вища, ніж у колгоспах, але і в колгоспах і Р. значно нижча, ніж у присадибних господарствах. Товарність Р. також дещо вища (1970 вони здали державі 38% свого валового збору зерна), ніж у колгоспів (33%).

Р. є вигідні для держави тим, що вони трохи продуктивніші і більш товарні, ніні колгоспи, і тим, що держава платить Р. на ⅓ нижчі заготівельні ціни, ніж колгоспам, а потім перепродує їхню продукцію промисловості та міським споживачам з великим монополістичним зиском, що надходить до держ. бюджету як податок з обігу.

Нижчі ціни, що їх держава тепер платить Р. порівняно з колгоспами, пояснюються потребою підвищити життєвий стандарт та реальні доходи колгоспників. У Р. України фактична оплата 1 людино-дня у 1960 була 2,22 карб., у колгоспах — лише 1,19 карб., у 1964 відповідно 2,88 а 2,26 карб. При тому, колгоспник працює у колгоспі протягом доби більше, ніж робітник Р. (за даними з липня 1963 — 37% часу на добу, робітник Р. — 29,5%, промисловості — 28,7%). Робочий день колгоспника не нормований, а робітник Р. працює лише 7 год., як у промисловості. Крім того, заробітна платня робітників Р. постійна (від 1968 з 2,34 до 3,10 карб. на день на кінноручних і 2,63 до 6 карб. на механізованих роботах), у колгоспах гарантована лише мінімальна платня, а кінцева залежить від врожаю та держ. заготівель.

Держ;. ціни на машини, пальне, будів. матеріали, хем. добрива тощо тепер однакові у Р. і колгоспах, але колгоспи мусять ще дамі оплачувати перевіз цих вантажів залізницями. Не зважаючи на те, що у Р. зарплата вища й машин більше, ніж у колгоспах, собівартість більшости видів продукції у Р. дещо нижча або така сама, як і в колгоспах (дані 1970). Але таму що держава платить Р. нижчі заготівельні ціни, ніж колгоспам, собівартість у Р. часто не покривається, і вони мають значно більші збитки, ніж колгоспи. Так, 1970 продукція м'яса в Україні дала на кожному центнері колгоспам бл. 15% збитків, а Р. — бл. 28%; зерна 40% і 15% прибутку; молоко й яйця були однаково прибуткові. Раніше нерентабельність Р. була ще більша.

Економіку Р. дещо поліпшує за останній час спеціялізація. Протягом 1958 — 64 кількість спеціялізованих зернових Р. зменшилася з 16% до 1%, натомість значно зросла кількість ін. Так, 1969 18,1% Р. спеціалізувалися на овочах та городині, 22,0% на молоці й м'ясі, 13,1% на плодових і виноградництві, 10,2% на птахівництві, 8,4% на буряківництві.

В РСФСР питома вага Р. у сіль. госпві є значно більша, ніж в Україні. 1970 їм належало 53,5% всіх с.-г. земель, а колгоспам 45,6%. Р. в РСФСР упривілейовані тим, що держава платить їм за їх продукцію ціни на 15-100% вищі, ніж в Україні. Оплата праці в рос. Р. теж на 8,4% вища, ніж в Україні (дані 1965-67). Екон. виправдання така дискримінація укр. Р. не має.

[ред.] Література

Совхозы к XV годовщине Октября. М. — Л. 1932; газ. Социалистическое Земледелие. М., 8. 2. 1932; Совхозы в 1934 г. Статистический справочник. М. 1936; Центральное Статистическое Управление СССР. Сельское хозяйство СССР. Статистический сборник. М. 1960 і 1971; Сборник решений по сельскому хозяйству. М. 1963; Питання політичної економії. К., випуск 20 (1966), 27 (1967), 45 (1968); Косауров С., Муравьев А., Олейник Г. Нормативный справочник по экономике и организации сельскохозяйственного производства. М. 1967; Мін-во Сіль. Господарства Укр. ССР, Укр. н.-д. Ін-т економіки і організації сіль. господарства. Соц. перебудова і розвиток сіль. господарства Укр. РСР. 2 тт. К. 1968; Центр. Статистичне Управління УРСР. Сіль. господарство УРСР. Статистичний зб. К. 1969; Решения Партии и Правительства по сельскому хозяйству (1965 — 1971 гг.). М. 1971.