Рябовол Микола Степанович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Рябовол Микола Степанович, Микола Рябовол (17 гудня 1883 — 13 червня 1919), визначний український діяч на Кубані; Голова Кубанської Законодавчої Ради; Голова Кубанської Військової Ради.
Родом з станиці Дінської на Кубані.
Закінчив Київський Політехнічний Інститут.
- 1911-14 директор Кубанська — Чорноморської залізниці, голова Кубанського кооперативного союзу.
За українофільські ідеї Рябовол мав стосунки з царськими жандармами ще до Другої Російської революції, коли він працював головою управи чорноморської залізниці.
Зміст |
[ред.] Микола Рябовол — Голова Кубанської Законодавчої Ради
Другу Російську революцію Рябовол зустрічає в інженерних військах на півночі Росії, він повертається додому та бере активну участь у політичному житті у Військовій Раді та у громадсько-політичному житті в Обласному Продовольчому Комітеті, Рябовола обирають головою Військової Ради.
Микола Рябовол провадить політику єдності кубанських земель, цілковитої незалежності Кубані у найтісніших стосунках з Україною. Рябовол є прихильником ідеї Соборності України та Союзу українських земель, він один з найпопулярніших козацьких політичних діячів на Кубані періоду національно-визвольних змагань початку XX століття. В ідеї кубанської незалежності та злуки Кубані з Україною було два зовнішніх противники — більшовики, які стояли за всесвітню соціалістичну революцію та вважали Кубань частиною РРФСР, та сили, які обстоювали відтворення Російської імперії, їхніми провідниками були генерал Дєнікін та Добровольча армія. Окрім того, на Кубані існувала внутрішня боротьба — значний вплив там мала ідея окремішності козацької нації та державного самовизначення всіх козацьких земель, вона не була позначена стійким українським забарвленням. Рябовол активно підтримував цю ідею, коли українсько-кубанські зв'язки були неможливі, бо ідея несла загальнодемократичні риси розвитку та майбутнішнього ладу на відміну від монархічних ідей генерала Дєнікіна.
У перші періоди діяльності в Раді Микола Рябовол мав тісні стосунки з кубанськими українофілами Кіндратом Лукичем Баріджем, Федором Андрійовичем Щербиною, Л.Л. Бичем та Ф.С. Манжулою.
- 1918-19 — голова Кубанської Законодавчої Ради,
- у травні 1918 голова Кубанської делеґації до Києва,
[ред.] Вбивство Миколи Рябовола
У червні 1919 — голова Кубанської Законодавчої Ради Микола Рябовол очолив Кубанську делеґацію до Ростова над Доном на конференцію по створенню Південно-російського Союзу Дону, Кубані, Терека й Добрармії.
13 червня 1919 року на конференції Рябовол казав про необхідність об'єднання державних утворень України, Кубані, Дону. Терека, Грузії для боротьби з більшовиками і об'єднання на демократичних засадах. Він різко розкритикував ідеологію і політику Добровольчої армії.
У той же день 13 червня 1919 року був підступно вбитий аґентами Добровольчьої армії.
Покровський так описує його вбивство: Біля готелю "Палас-Отель". де жив Рябовол, стояв автомобіль з працюючим мотором. В приміщенні готелю, під номером М.С.Рябовола, у напівтемряві товклися три постаті у військовому одязі, на очі були насунуті фуражки та піднято коміри. Коли М.С.Рябовол увійшов до готелю, то гримнув смертельний постріл — троє військових, зробивши злочинну справу, вибігли на вулицю, стрибнули в автомобіль з завчасно погашеними фарами та зникли. На лаву підсудних у справі вбивства Рябовола було посаджено агента контррозвідки Коврижкіна із загону особливого призначення ротмістра Баранова, а офіцери-вбивці зникли і не були розшукані.
Вбивство Рябовола мало великий політичний резонанс, різні політичні організації та партії виступили з протестом, Кубань охопила журба, а кубанські козаки посилили дезертирство з дєнікінської армії, це був початок розтління дєнікінської армії і скорої її поразки проти більшовиків.
[ред.] Пам'ять про Миколу Рябовола
На Кубані ще донедавна прізвище Рябовола фактично було заборонене, але кубанські козаки, передаючи з покоління в покоління, зберегли пісню-гімн, пісню про Миколу Рябовола, якій вже понад 70 років:
На смерть Миколи Рябовола
- (записано від Дмитра Петренка)
- Плач, Кубане, краю рідний.
- Лежить мертвий син твій бідний.
- Нема слів, щоб все сказати,
- Наша люба, рідна мати.
- За що доля та карає
- Так тебе, наш любий краю?
- Нащо ворог наш запеклий
- З того раю робить пекло,
- Що не можна проживати?
- Щодня кат грозить вбивати.
- Нащо ж, любий ти наш краю,
- Нас доводиш до відчаю?
- Хіба ж ти, Кубане мила,
- Таке горе заслужила?
- Ще й в таку страшну годину
- Як боронили Україну?
- Пішла туга долинами,
- Течуть сльози все річками
- Край все плаче та ридає,
- Що Миколи вже немає.
- Спи ж, ти, любий наш Миколо,
- Не забудем ввік ніколи,
- Що зробив ти для народу,
- Що помер ти за свободу.
- Над твоєю тут труною
- Клянемось ми над тобою:
- Всі свій рідний край кохати,
- Будем з тебе приклад брати
- Як ту волю боронити,
- Для тієї волі жити,
- Як ту волю здобувати,
- Як за волю ту вмирати.
- Хай земля вже пером буде —
- Не забудуть тебе люди,
- Будуть тебе пам'ятати
- На Кубані в кожній хаті.
- Спи ж ти, брате, любий друже,
- Увесь край сумує дуже,
- Густі сльози проливає
- Та й до гроба припадає.
1990 року на святкуванні 500-річчя утворення Запорізької Січі делегація кубанських козаків привезла портрет Рябовола з написом "Микола Рябовол — національний герой України".
