Самокиш Микола Семенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Мико́ла Самоки́ша (Самоки́ш, 1860—1944), визначний маляр-баталіст, майстер анімалістичного жанру і графік, народився у Ніжені. Під час студій у Петербурзькій Академії Мистецтв (1879 — 85) належав до укр. гуртка мистців (С. Васильківський, П. Мартинович, О. Сластьом), що ставив собі за мету відтворити іст. події і нац. особливості з життя й побуту укр. народу. У 1886 — 89 С. студіював у Парижі. Повернувшися з-за кордону, намалював кілька картин для Тифліського воєнно-іст. музею («Баталія б. ріки Іорі 1800», «Оборона Наурської станиці 1774», «Бій під Авіляром»), якими здобув ім'я баталіста. 1890 за картину «Табун на водопої» здобув звання академіка. У 1894 — 1917 керував батальною майстернею Петербурзької Академії (з 1913 її проф. і д. чл.). Від 1919 С. жив у Криму. З 1938 керівник батально-іст. майстерень Харківського і Київ. художніх інститутів. Помер у Симферополі. Як баталіст, С. двічі виїздив на театр воєнних дій: під час рос.-японської війни («Война 1904-05. Из дневника художника», 1905) і разом зі студентами 1915 на зах. і кавказький фронти («Великая война в образах и картинах», 1915), а також намалював кілька картин на теми громадянської війни: «Атака Будьоннівської кавалерії» (1923), «Перехід Червоної Армії через Сіваш» (1935) та ін.

С. ніколи не поривав контактів з Україною. В кін. 1890-их pp. і на початку 20 в. часто приїздив на Україну, зокрема у Харків, і брав участь у виставках в Україні. З 1898 разом з С. Васильківським працював над альбомом, що мав бути продовженням Шевченкової «Живопиеной Украины» — «Из украинской старины», з текстом Д. Яворницького (1900). Другий альбом «Мотиви укр. орнамента» (1902) С. опрацював сам. На поч. 1900-их pp. C. брав участь у розписах Полтавського губ. земства. З 1911 С. кожного літа працював в Україні («Табун коней», 1914), з 1928 у Харкові, виконав давно задуманий цикл творів з укр. історії й коз. воєн: «В'їзд Богдана Хмельницького до Києва 1648» (1929), «Бій під Жовтими Водами», «Абордаж тур. галери запорожцями» (1930), «Бій Івана Богуна лід Монастирищем 1653» (1931), «Бій під Царичанкою 1709», «Похід запорожців на Крим» (1934), «Руйнування Батурина Меньшиковим», «Кость Гордієнко нищить драгунів Кемпеля», «Бій Максима Кривоноса з Яремою Вишневецьким» (1934), «Харківська кріпость XVIII в.» (1936), «Розгін демонстрації в Києві 1914 у соті роковини з дня народився Т. Шевченка» і «Царські жандарми везуть Шевченка на заслання» (1938), «Голод у Криму 1921-22», «Полювання» та ін.

У спадщині С. лишилися численні графічні роботи, з яких значна частина на батальні сюжети, виконані акварелею, тушню і олівцем; С. виконав кілька тисяч книжкових ілюстрацій, стосуючи в них малярські засоби, зокрема ілюстрував -і укр. кн.: оп. Марка Вовчка, повість «Микола Джеря» І. Нечуя-Левицького, «Думу про Джуру», «Тарас Бульба» М. Гоголя та ін. Ілюстрації С. були міщені у різних журн., найбільше в рос. «Нива» (1910, 1912, 1914-45, 1917), «Солнце России» (1914 — 16), в укр. «Мисливець та рибалка» (1928).

Для творів С. прикметна багатофігурність і динамічність композиції; його мист. спадщина (понад 10 000 малюнків і графіки) зберігається в музеях України, Росії й у приватних колекціонерів. Про С. створено фільм (1966).

[ред.] Література

Енциклопедія українознавства
Бурачек М. Микола Самокиша. X. 1930;
Самокиш М. Як я став художником. Довідка. Життьовий шлях майстра. К. 1937;
Яценко В. М. С. Самокиш. Нарис про життя і творчість. К. 1954;
Полканов А. Николай Семенович Самокиш. Симферополь 1960; Ткаченко В. Николай Семенович Самокиш. 1964.