Саєнко Ніна Олександрівна
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ні́на Олекса́ндрівна Сає́нко (24 січня 1944, м. Борзна Чернігівської області) — українська художниця декоративного мистецтва, мистецтвознавець.
Член Національної спілки художників України. Член Національної спілки майстрів народного мистецтва України.
Зміст |
[ред.] Біографічні дані
Донька художника Олександра Ферапонтовича Саєнка. Про своє дитинство у Борзні художниця згадує так:
-
«Одного літнього ранку, коли я саме збиралася побігти до річки, тато попросив допомогти йому у відновленні фризу-полиці «Українське село», що зберігався у флігелі під час війни і деякі соломинки відклеїлися від вологи. Тато вперше звернувся до мене з таким проханням. Відтоді почалися мої саєнківські університети».
1970 закінчила Київський університет. Майстерності навчалася в батька: 1975 зпкінчила мистецьку студію Олександра Саєнка.
1983—1990 — заступник директора Дирекції виставок Спілки художників України.
1990—1993 — художник Київського комбінату монументально-декоративного мистецтва.
1993—1996 — головний спеціаліст Міністерства культури і мистецтв України.
Від 1996 — директор галереї «Аліпій» та куратор художніх виставок палацу мистецтв «Український дім».
За її участю створено художньо-меморіальний музей «Садиба народного художника України Олександра Саєнка» на Чернігівщині, до якого вона передала 1000 експонатів.
Член Європейської текстильної асоціації (1995).
Донька Леся Майданець-Саєнко теж стала художницею.
[ред.] Твори
- Панно, інкрустовані соломою:
- «А зозулі кують» (1985),
- «Орнаментальна квітка» (1986),
- «Рано-вранці воду брала» (1988),
- «Золоті ворота» (1989),
- «Тече вода з-під явора» (1989),
- «Цар-зілля» (1989),
- «Зачарований світ» (1989),
- «Мозаїка» (1992),
- «Дивосвіт» (1992),
- «Червоне цвітіння» (1994),
- «Зелений вітер» (1995).
- Килими та гобелени:
- «Полудень» (1985),
- «Думи мої, квіти мої» (1988),
- «Купальська ніч» (1990),
- «Козацька балада» (1991),
- «Серпанок» (1992),
- «Сонячний» (1993),
- «Берегиня» (1994),
- «Рай-дерево» (1994).
- Каталоги:
- «Олександр Саєнко» (1983, 1990),
- «Галина Зубченко, Григорій Пришедько» (1987),
- «Єлизавета Миронова. Леонід Яворський» (1988),
- «Сучасне українське мистецтво» (1997).
- Книга-альбом:
- «Олександр Саєнко: До становлення і розвитку українського монументально-декоративного мистецтва ХХ ст.» (2003).
[ред.] Звання та нагороди
- 16 вересня 1998 — заслужений діяч мистецтв України (за значний особистий внесок у розвиток культури і мистецтва України, вагомі творчі здобутки).
- Кавалер ордена княгині Ольги.
[ред.] Література
- Саєнки // Мистецтво України: Біографічний довідник. — К., 1997. — С. 523.
- Саєнко Ніна // Художники України. — К.: Іпрез, 2001.
- Голуб Олена. Коли не переривається нитка // День. — 2004. — 27 січня.
