Свинарство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Свинарство, галузь тваринництва — розведення свиней для одержання м'яса і сала, а також шкіри і щетини. Завдяки багатоплідності, скоростиглості, великій забійній вазі при порівняно незначній витраті кормів на одиницю продукції, свинина відограє гол. ролю в заг. виробництві м'яса (в УРСР 1970 — 46%). Вона майже вдвічі поживніша за яловичину і баранину. Завдяки цим прикметам значення С. постійно зростає, зокрема з пол. 19 в. — з збільшенням попиту на м'ясні продукти швидко зростаючого населення міст. Зростання кількости свиней у світі (у млн): 1938-39 — 296, 1965-66 — 588.

На укр. землях С. відоме з неоліту (зокрема у носіїв трипільської культури). За княжої доби і згодом С. мало напівдикий характер: влітку свиней випасали у лісах, перев. букових і дубових, взимку тримали їх у примітивних приміщеннях; ці форми збереглися подекуди (напр., у Карпатах) і в 19 в. (в степах паїсли свиней і в 20 в.)., У другій пол. 19 і на початку 20 в. С. відогравало чимраз більше (значення у сіль. господарстві України, зокрема для малозем. селян, бо свиней було легко вигодувати і збути; підставою корму свиней була картопля і відпадки сіль. господарства та їжі. Питома вага свиней у заг. поголів'ї всіх свійських тварин постійно зростала, також і абсолютне ч. (у 9 укр. губ., у тис.): 1883 — 3017, 1900 — 3386, 1912 — 4208, 1916 — 4 891. Найбільше значення С. мало на Полтавщині й Чернігівщині, з яких частину свиней вивозили за кордон, зокрема до Німеччини; м'ясо і сало йшли перев. на внутр. ринок. Свині у селянських господарствах були здебільша низькопродуктивні, розводили тільки місц. породи.

Поголів'я свиней впало на початку 1920-их pp. до пол. Стану 1916, але вже 1928 в УРСР було (у нинішніх кордонах) 8,6 млн свиней (1916 — 6,5), а на всіх укр. землях — бл. 11 млн (п'яте місце у світі). У наслідок колективізації кількість свиней зменшилася в УРСР (у кордонах 1938) з 7,0 млн у 1929 до 4,5 у 1930 і 2,0 у 1933, пізніше швидко зросла до 7,7 у 1938. В результаті другої світової війни поголів'я свиней втретє сильно впало: з 9 186 у 1940 (для УРСР у теперішніх межах) до 2889 тис. у 1946; 1952 досягло довоєнного стану і дала постійно зростає (у тис.): 1955 — 9026, 1960 — 16452, 1965 — 19 777, 1970 — 20 289, 1972 — 21 397, 1974 — 20 177 (28,8% всього поголів'я в СРСР). Ще швидше зросло виробництво свинини (у забійний вазі, тис. т): 1940 — 568, 1960 — 955, 1970 — 1 331, 1972 — 1 538 (30% виробництва всього СРСР). Кількість свиней на Кубані (Краснодарський край) — 3166000 (1973; 1941 — 794 000).

На розвиток С. впливає поліпшення порід свиней (питома вага порідних свиней у заг. поголов'ї свиней зросла з 39% У 1940 до 99% у 1955). Тепер на основні породи свиней припадає: понад 80% на велику білу, понад 10% на степ. балу, 5% — на миргородську. С. звертає нині більшу увагу на м'ясний і м'ясосальний напрям (у держ. заготівлях частка м'ясних кондицій свиней Становить бл. 80%). УРСР виявляє деяку надвишку продуктів С. (ще більшу — Краснодарський край). Кількість свиней за категоріями господарств зазнала 1940 — 73 також змін (на 100 свиней у всіх категоріях):

Рід господарств	1940	1961	1973
державні	40,8	74,0	77,6
у тому числі:
колгоспи	31,5	55,1	60,0
радгоспи	5,8	12,4	12,6
приватні підсобні	59,2	26,0	22,4

Кількість свиней, які є власністю колгоспників і приватників зменшується і в абсолютних числах: з 3403 у 1966 до 3005 тис. у 1973.

Сучасне С. йде в напрямі підвищення концентрації й спеціялізації на базі комплексної механізації. 1971 в УРСР у С. спеціалізувалося 326 колгоспів та 72 радгоспи; деякі з них продукують 25 — 30 000 центнерів свинини. В перспективі є дальший розвиток С. на пром. основі (свинофабрики).

Кількість свиней на 100 га ріллі розміщена нерівномірно: у Степу — 40 — 50 голів, у Лісостепу — 60, на Поліссі — 70 (докладніше див. карту). Рівень рентабельности С. найбільший у Лісостепу.

Н.-д. роботу в галузі С. в Україні провадять Полтавський Н.-Д. Ін-т, С. (з 1926; видає наук. праці), Н.-Д. Ін-т Тваринництва Лісостепу й Полісся УРСР (Харківська обл.), Укр. Н.-Д. Ін-т Тваринництва степ. районів ім. М. Іванова «Асканія-Нова», Н.-Д. Ін-т Землеробства і Тваринництва зах. районів УРСР (Львівська обл.) і відповідні катедри с.-г. вузів.

Література: Очеретько Ф. Породи свиней. К. 1954; Свинарство. К. 1966; Волкопялов Б. Свинарство. П. 1968; Смислов А., Картусь М. Економіка свинарства. К. 1971; Погребняк П., Почерняев Ф. Организация племенного дела на Украине. ж. Свиноводство, ч. 3. 1971.