Святоюрці
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
«Святоюрці», неофіц. назва провідного у нац. відродженні Галичини пол. 19 в. суспільно-політ. середовища протиполь. напрямку, згуртованого навколо «Святоюрської гори» у Львові, де у травні 1848 була заснована Головна Руська Рада. Об'єднавши гол. консервативні кола, перев. з-поміж гал. духовенства, і деклярував'ши цілковиту льояльність до австр. держави, «С.» домагалися виділення Галичини з Буковиною і Закарпаттям в Окремий коронний край, боролися за права української мови у школах та в адміністрації і за піднесення освіти і прав духовенства, вбачаючи в церк. організацїі єдину оборону проти поль. наступу. Провідними «С.» були перемиський єп. (пізніше львівський митр.) Г. Яхимович, крилошанин М. Куземський, митр. С. Литвинович. Дід впливом «С.» були спершу гал. культ.-осв. установи: Ставропігійський Ін-т, Галицько-Руська Матиця і Народний Дім та пресові органи «Зоря Галицкая» і на початку «Слово». По смерті митр. Г. Яхимовича (1863) «С.» розкололися на дві групи: (клерикальну (очолену Ю. Лаврівським), яка шукала порозуміння з поляками, і москвофільську (керовану Б. Дідицьким), яка проголосила 1866 нац. єдність гал. українців з рос. народом. На противагу «С.» виник народовецький рух, див. Народовці.
 |
Це незавершена стаття з Енциклопедії українознавства. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
