Світличний Іван Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Світличний Іван Олексійович (* 1929, Половинкине - †1992), мовознавець і літ. критик, діяч укр. руху опору 1960 — 70-их pp., родом з Луганщини (село Половинкине Старобільського району Луганської області). 1962 закінчив фак. укр. літератури й мови Харківського університету і працював у словниковому відділі Ін-ту Момознавства АН УРСР. Темою його кандидатської дисертації була теорія художнього образу. За критику русофільської лінії інституту і виступи проти арештів і незаконних судів над діячами української культури та за ширеняя самвидавної літератури С. звільнено з праці і влітку 1965 заарештовано. По 8 місяцях ув'язнення С. вийшов на волю, але не міг працювати за фахом, і в січні 1972 був заарештований удруге, з в березні 1973 засуджений «за антисов. аґітацію і пропаґанду» на 12 pp. позбавлення волі (7 pp. концтаборів суворого режиму і 5 pp. заслання). Літ.-крит. ст. С. присвячені гол. творчості літ. покоління 60-их pp. і критиці слабостей офіц. соцреалістичної літератури («Боги і наволоч», у ж. «Вітчизна», ч. 12 за 1961). С. писав також полемічно-крит. ст. на мовознавчі теми: «Гармонія і альґебра» (в ж. «Дніпро», ч. 3 за 1965) та ін. В останні pp. перекладав з франц. (більшість поезій у зб. П.-Ж. Беранже «Пісні», 1970).