Селянщина (Черняхівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

с. Селянщина

Центр сільської Ради, якій підпорядковані села Славів та Вишневе (колись с. Торчин).

В далекому минулому, а Селянщина згадується в письмових джерелах з 7 травня 1610 року, в злиднях і нестатках жили селяни-кріпаки поміщиці Волощенкової Марії, яка володіла вісьма маєтками, тисячами гектарів землі, в тому числі і всією землею нинішнього села Селянщина. Ні присадибної, ні польової землі її кріпаки не мали. Вони працювали на землях поміщиці. У “Викупному акті” від 12 жовтня 1866 року буквально сказано: ”...имение находится в 8 местностях, осталось владельчице от отца в 1824 году…”. В цьому ж акті сказано, що в Селянщині нараховувалось: ”ревизских душ - 77, в т.ч. крестьян - 77, дворов - 30, тяглых - 30, дворовых получающих наделов – нет”.

Селяни села Селянщина повинні були викупити в поміщиці “...усадебной 33 десятины 328 саженей, полевой –504 десятины 350 саженей, всего продавалось 537 десятин 678 саженей. Стоимость выкупной земли 399 рублей 41 копейка”

В дійсності селяни заплатили: “...по капитализации платежа (399 руб.41 коп.) из 6% капитальная ценность выкупной земли составляет 6654 руб. 83 коп.” Ось за яку ціну діставалась земля селянщинським селянам-кріпакам від поміщиці Волощенкової.

Досить сказати, що “Акт” від 14 березня 1873 року про передачу земель селянам від поміщиці згідно “Викупного акту” від 1866 р. підписав за неграмотних селян Власій Семенович Собецький – єдиний чоловік, який знав грамоту на селі. Школи в той час у селі не було.

Історію походження назви села не встановлено, але відомо, що воно вже існує більше чотирьох століть. В письмових джерелах в 1888 р. вказується, що в Селянщині, на кладовищі на місці старої уніатської церкви в ім’я святого Дмитрія був побудований молитовний дім місцевою поміщицею Волощенковою. В даний час приміщення не збереглося.

Радянську владу в селі було встановлено в 1918 році. В 1920 році в селі було створено комітет незаможних селян (комнезам), активними членами якого були: Мусій Кириченко, Клим Головченко, Гнат Головченко.

23 вересня 1924 року в селі була створена комсомольська організація. Першими комсомольцями були Микола Фант, Михайло Кириченко, Павло Бутрик.

В 1929 році в селі організовується 3 колгоспи:

І-й - ім. 12-річчя Жовтня, голова Гошович, членів колгоспу було 251 чол., земельний фонд складав 641 га.

ІІ-й – “Червоний лан”, голова Собецький Харитон Іванович, куди ввійшло 9 сімей.

ІІІ-й –“Червоний Торчин” –перший голова Іван Лось, в який входили селяни села Торчина.

Напередодні Великої Вітчизняної війни оплата на трудодень склала 4 кг хліба та 2 крб. грішми. Перед війною люди стали жити заможніше, але страшна війна лишила здійснення мрій селянина жити краще і знову вкинула його в жебрацтво і безправ’я. Почалась нечувана в історії людства окупація. Звірствам фашистів не було меж. Їм допомагали і наші запроданці – начальник поліції Антон Страшевський, його замісник – Гнат Овсяник, староста села – Нечипір Головченко, які віддали німцям активістів: Наталію Зайцеву, Григорія Прокопчука, голову земельної комісії сільської ради Василя Прокопчука, секретаря сільради Федора Дурицького, бухгалтера колгоспу Якова Бутрика.

Біля сотні чоловік (83), юнаків і дівчат, було відправлено на каторжні роботи в Німеччину. Німці людей з села виганяли, а їх хати заселяли німцями.

Тоді кращі люди села Микола Дурицький, Борис Свобода, Василь Свобода, Василь Дурицький, Анатолій Клусенко, Адам Дурицький, Михайло Кириченко пішли в партизани. Війна завдала великої шкоди. По колгоспу ім. 12-річчя Жовтня сума збитків складала 3 529 924 крб., а по колгоспу “Червоний лан” –36 113 427 карбованців.

В грудні 1943 року село було звільнено від фашистів та їх посіпак. Почалась відбудова народного господарства.

180 жителів брали участь у Великій Вітчизняній війні, з них 105 загинуло, 86 нагороджено бойовими орденами і медалями. Після війни колгоспи Селянщини були об’єднані в один колгосп “Пам’ять Леніна”, який очолив колишній фронтовик, офіцер Радянської Армії – Фант Микола Олександрович, який на цій посаді працював до 1965 року, майже все своє життя.

В селі працювала і працює середня школа, де 23 вчителі навчають більше 300 дітей, Будинок культури на 300 місць, бібліотека, ФАП, поштове відділення, два магазини.

За досягнення у праці багато трудівників села нагороджені орденами і медалями. Орденом Леніна нагороджена пташниця колгоспу Дурицька Єва Несторівна, орденом Жовтневої революції удостоєний бригадир колгоспу Вілінчук Григорій Степанович.

В центрі села похоронено учасників десанту капітана Творогова, що загинули в бою з фашистами в 1942 році в селі Торчин. На їх могилі поставлено пам’ятник. Крім цього височіє пам’ятник на братській могилі воїнам – визволителям села.