Семенко Михайль Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Миха́йло Семе́нко (Михайль; 1892 — †1937), поет, основоположник і теоретик укр. футуризму, родом з с. Кибинців на Полтавщині, син письм. Марії Проскурівни; вчився у Психо-Неврологічному Ін-ті у Петербурзі. Перша зб. «Prelude» (1913) позначена впливами поетів «Укр. Хати»; наступними зб. — «Дерзання» і «Кверофутуризм» (1914) та вміщеним в останній маніфестом С. розпочав паралельно до виниклого в Україні рос. кубо- і егофутуризму (Д. Бурлюк, В. Кручених, В. Хлебніков) течію укр. кверофутуризму — мистецтва шукання. 1918 С. видав у Києві зб. «П'єро задається», «П'єро кохає» і «Дев'ять поем»; 1919 — в однойменному з заснованою ним футуристичною групою видавництві «Флямінґо» зб. «П'єро мертвопетлює», «Bloc-notes» і «В садах безрозних», як також поему «Ліліт». 1919 проголосив «рев. футуризм» й опублікував «ревфутпоему» — «Тов. Сонце» та «Дві поезофільми»; був ред. ж. «Мистецтво». 1920 видав разом з М. Любченком і О. Слісаренком «Альманах трьох»; 1921 зб. «Проміння погроз»; тоді ж організував «Ударну групу поетів-футуристів», перейменовану на асоціацію панфутуристів «Аспанфут» (1922-24), кредо й маніфести якої були проголошені в альманасі «Семафор у майбутнє» (1922) і газ. «Катафалк искусства» (1922). Зазнавши критики літ. кіл, С. перейшов на позиції «лівого фронту» (укр. «ЛЕФ») і перетворив «Аспанфут» на «Комункульт» (1924), одночасно працював (1924 — 27) як гол. ред. Одеської кінофабрики ВУФКУ. 1924 видав п. н. «Кобзар» дві зб. своїх творів 1910-22, 1925 зб. «В революцію» та поезофільм «Степ»; 1927 (разом з Ґ. Шкурупієм і М. Бажаном) «Зустріч на перехресній станції» і заснував нове об'єднання футуристів п. н. «Нова Ґенерація» з ж. цієї ж назви (1927 — 30). Сильно критикований С. відійшов від футуризму, ставши співцем больш. революції (зб. «Малий кобзар і нові вірші», 1928; «Європа й ми», 1929). На поч. 1930-их pp. визнав «помилковість» своїх кол. позицій, виявом чого й були зб. «Сучасні вірші» (1931), «З радянського щоденника» і «Китай в огні» (1932) та «Міжнародні діла» (1933). 2,4. 10. 1937 С. був розстріляний разом з ін. укр. письм. У сер. 1960-их pp. — реабілітований. Творів його в УРСР не перевидано.

Рання футуристична творчість С., просякнута урбаністичними й мариністичними мотивами й сюжетами, відзначається мовними і формальними експериментами й намаганням епатувати читача. Не зважаючи на пропаговану ним деструкцію форми й відкидання класичних і тогочасних літ. надбань, зокрема спадщини Шевченка, Олеся, Вороного, Філянського, С. мав чималий вплив на розвиток укр. модерної поезії 1920-их рр., у тому ч. і т. зв. пролет. Повна зб. творів С. була видана у Харкові у 3 тт. (1929—31).

[ред.] Література

Енциклопедія українознавства
Ніковський А. Поезія-будуччини. У кн. Vita Nova. K. 1920;
Лейтес А. і Яшек М. Десять pp. укр. літератури (1917 — 27). І — II. К. 1928;
Качанюк М. Матеріали до іст. футуризму в Україні. У ж. Літ. Архів, І — IV. X. 1930;
Неврлі М. Михайль Семенко, укр. футуризм і словацькі давісти. У ж. Дукля, ч. 3. Пряшів 1966;
Полторацький О. Михайль Семенко та «Нова Ґенерація», У ж. Вітчизна, ч. 11. К. 1966.