Семиноженко Володимир Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Володи́мир Петро́вич Семино́женко(*9 червня 1950, Київ)

[ред.] Біографічні відомості

Володимир Петрович Семиноженко народився 9 червня 1950 року в м. Києві, у сім'ї військовослужбовця.

Одружений. Виховує трьох синів.

У 1961 році переїхав до м. Харкова, де закінчив фізико-математичну школу.

У 1972 році з відзнакою закінчив фізико-технічний факультет Харківського державного університету.

У 1974 році захистив кандидатську дисертацію.

1984 рік — доктор фізико-математичних наук,

1988 рік — професор,

1992 рік — академік Національної академії наук України.

З 1985 року працював генеральним директором Всесоюзного науково-виробничого об'єднання «Монокристалреактив» Міністерства хімічної промисловості СРСР, яке в 1995 році, за ініціативою В.Семиноженка, перетворено у перший академічний науково-технологічний концерн Інститут монокристалів НАН України. З 1996 року В.Семиноженко науковий керівник цього унікального центру високих технологій.

У 1994 році мешканці Дзержинського району м. Харкова обрали його народним депутатом України. Під час роботи у Верховній Раді України відіграв помітну роль у створенні й прийнятті Конституції України. Ініціював розробку й прийняття Верховною Радою ряду важливих законопроектів із реформування системи соціального захисту, науки і освіти тощо.

З 1996 по 1998 рік — Міністр вперше створеного в Україні Міністерства у справах науки і технологій, член Президії Кабінету Міністрів України.

У 1998 році повторно обраний народним депутатом України від м. Харкова.

З серпня по грудень 1999 року — Віце-прем'єр-міністр України. Перебуваючи на цій посаді, став одним з ініціаторів пенсійної реформи та реформи системи медичного страхування.

З початку 2000 року, після закінчення повноважень Уряду Валерія Пустовойтенка, повернувся до парламентської діяльності: очолив Комітет з питань науки і освіти Верховної Ради України.

З червня 2001 року по листопад 2002 року Володимир Семиноженко працює Віце-прем'єр-міністром України в Уряді А. К.Кінаха, де зосереджує свою увагу на питаннях модернізації системи соціального захисту населення, подальшому впровадженні медичної та пенсійної реформи, створенні інноваційних засад розвитку національної науки і виробництва. Очолює Комісію з організації діяльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів, Спостережну раду Українського фонду боротьби з ВІЛ-інфекцією та СНІДом, Національну координаційну раду боротьби з наркоманією, інші урядові структури та громадські організації, діяльність яких спрямовано на розв'язання найбільш складних проблем соціально-гуманітарної сфери України.

В. Семиноженко один із засновників та перших керівників (2001—2003) найчисельнішої та найвпливовішої партії в Україні — Партії Регіонів. Голова правління Національного фонду соціального захисту матерів та дітей «Україна — дітям», очолює фонд «Нові імена України».

Сьогодні, діяльність Володимира Семиноженка зосереджено на реалізації інноваційно-інвестиційних проектів в рамках Технологічного парку «Інститут монокристалів», розповсюдженні «харківської моделі» інноваційного розвитку на інші регіони і підприємства України, а також на роботі Національної академії наук України і Північно-Східного наукового центру НАНУ.

[ред.] Праці

В.Семиноженко — автор понад 500 наукових праць та винаходів, десятка патентів. Серед відомих книжок, які останнім часом вийшли у світ в Україні: «Про головне», «Україна: наука та інноваційний розвиток», «Енергія та життя. Екологія і майбутнє», «Політика часу», «Інноваційна стратегія українських реформ», «Точка зору», «Новий регіоналізм» та інші.

[ред.] Відзнаки і нагороди

В.Семиноженко — двічі лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки та Міжнародної премії в галузі ядерної фізики. Нагороджений орденами «За заслуги» І, ІІ і ІІІ ступенів.

Інформація взята з сайта http://www.semynozhenko.net