Семирічна школа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Семирі́чна шко́ла (побутова назва — семирічка), неповна сер. заг.-осв. школа в УРСР і СРСР для дітей у віці 7-13 pp.

За системою єдиної трудової школи в УРСР (1923) С. ш. називали ті заг.-осв. школи, в яких діти навчалися у двох концентрах: першому (1-4 класи) 1 другому (5-7 класи).

У 1925-28 частину С. ш. перетворено у містах на фабричнозаводські (ФЗС), на селі — на школи сіль. молоді (ШСМ), пізніше на школи колгоспної молоді (ШКМ).

1934 встановлено неповну сер. заг. школу з 1-7 класами, і вона дістала назву С. ш. (ін. роди шкіл: початкова з 1-4 класами і сер. [десятирічна] з 1-10 класами).

Кількість С. ш. і учнів у них були у різні роки такі:

Роки | Шкіл | Учнів (у тис.)

1927-28 | 2 420 | &62

1932-33 | 8 086 | 2 937

1940-41 | 10 957 | 2 846

1950-51 | 12 951 | 3 715

1957-58 | 10 874 | 1733

Кількість С. ш. і. учнів у них зростала до поч. 1950-их pp. (одночасно зменшувалася кількість початкових шкіл; див. стор. 22S9 — 90), пізніше вона почала зменшуватися завдяки розвиткові сер. (повних) заг.-осв. шкіл. Випускники С. ш. могли продовжувати освіту у вищих класах сер. школи або у сер. спеціальних і проф.-техн. школах. Відповідно до «Закону про зміцнення зв'язку школи з життям і про дальший розвиток системи нар. освіти в СРСР» (1958) С. ш. замінила восьмирічна школа (див. Доповнення).