Соболевський Олексій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Соболевський Олексій (1857 — 1929), визначний рос. філолог-славіст, палеограф і фолкльорист, народився у Москві, проф. Київського університету (1882 — 88), пізніше Петербурзько-го, д. чл. Рос. АН. Досліджував староц.слов. мову й історію рос. мови, як також іх літ. пам'ятки, у тому ч. й укр. київ. доби також з палеографічного боку (курс «Славяно-русская палеография», 1901 — 02), а також рос. усну словесність і діалекти («Очерки русской диалектологии», 1892) з опиеом укр. говірок. Відстоював рос. шовіністичну концепцію однієї «руської» мови з основними діалектами: «великоруським» (куди залічував і білор. мову) та «малоруським». У працях з історії рос. мови («Очерки из истории русского языка», 1884; «Лекции по истории русского языка», 1888) описав також фонетичні риси низки рукописів 12 — 15 вв. укр. походження, що їх С. тенденційно звав «гал.-волинськими», твердячи, ніби у Києві й Чернігові говорено тоді «повеликоруськи». Наявність цих рис у півн.-сх. київ. пам'ятках, як і в сьогоднішніх півн.-сх. укр. говірках, тлумачив приселенням сюди гал.-волинських мовців після тат. спустошень і відпливу місц. населення на півн. («Древнекиевский гозор», 1905, «Известия ОРЯС»). Цим С. відновив теорію М. Поґодіна й викликав дискусію з А. Кримським. Не зважаючи на їхню упередженість, іст. праці С. мають велике значення завдяки багатству філол.-фахово відчитаних фактів старих текстів і завдяки увазі до регіональних особливостей; більше, ніж хто ін., він прислужився до створення іст. діалектології сх.-слов. мов. Як діалектолог, С. поділяв укр. говірки на архаїчні півн. (до них зараховував і архаїчні карп.) та півд. Пробуючи подати етимології засвідчених античними авторами етнонімів, гідронімів, топонімів та антропонімів і сучасних місц. назв і прізвищ (гол. з України й Сх. Європи), виводив їх інколи без належного критицизму з мови скитів і сарматів («Русско-скифские этюды», 1928 — 29, «Известия ОРЯС»).