Соловей Дмитро

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Дмитро Соловей (1888 - 1966) — історик, економіст і статистик, педагог і публіцист, родом з Полтавщини, д. чл. УВАН у США; вчився на іст.-філол. фак. Харківського університету.

З кін. 1917 брав активну участь в укр гром.пол. житті Полтави, 1922 — 25 працював у полтавській кооперації та губ. статистичному бюрі, з 1925 в Харкові, де дістав посаду керівника одного з відділів у Центр. Статистичному Управлінні України (ЦСУ). 1926 — 34 аспірант, згодом наук. співр. н.-д. катедри (пізніше Н.-Д. Ін-ту) історії української культури ім. акад. Д. Багалія; потім працював на пед. роботі. З 1944 на еміґрації — в Німеччині й США.

Праці С., крім питань статистики, присвячені були у 1920 — 30-их pp. проблемам екон. історії України 19 в., пізніше політ. історії УРСР (значною мірою - голодомору в Україні 1932-1933 років). Головніші: «Заг. іст. огляд вівчарства Полтавщини» («Наук. Записки Катедри іст. української культури», ч. 6, 1927), «Нові статистичні відомості про людність Харкова в 40-их pp. XIX ст.» (ЗІФВ УАН, XVII, 1928), «З юних днів І. Срезневського» («Україна», I-II, 1930), «Опис Старобільського пов. на Харківщині 1838» («Іст.-Геогр. Збірник» УАН, т. 4, 1931); «Голгота України» (1953), «Україна в системі сов. колрніялізму» (1959), «Укр. наука в колоніяльних путах» (1963), «Розгром Полтави» (1974).