Солоницький бій 1596

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Солоницький бій 1596 р. – вирішальний бій в урочищі Солониця поблизу м. Лубен під час повстання Наливайка 1594-1596 рр.

Після бою в урочищі Гострий Камінь поблизу Білої Церкви (початок квітня 1596 р.) основні загони повстанців на чолі з С.Наливайком та Г.Лободою, забравши свої сім’ї, змушені були відійти на Лівобережну Україну. На випадок невдачі повстання вони мали намір відступити на територію Московської держави.

В кінці травня 1596 р. польсько-шляхетське військо на чолі з С.Жолкевським відрізало шлях відступу до кордону Московської держави. Селянсько-козацькі повстанські загони спорудили в урочищі Солониця міцно укріплений табір з 4 рядів возів, оточений навколо валом і ровом. У таборі було 10 тис.чол., але боєздатних налічувалося не більше 3 тис., решту становили сім’ї повстанців і поранені. C.Жолкевський мав близько 5 тис. жовнірів, крім шляхетських збройних загонів.

16 (26) травня 1596 р. почалася облога табору, що тривала близько двох тижнів. Повстанці мужньо боронилися. Вони сподівалися на допомогу загону запорожців на чолі з Підвисоцьким, що діяв у тилу ворога. Але запорожцям прорватися до табору не вдалося.

Оточені зазнавали великих втрат від польської артилерії. В таборі бракувало харчів, води, почався масовий падіж коней. До того ж загострилися суперечності між реєстровими і нереєстровими козаками. Скориставшись з тяжкого становища повстанців, С.Жолкевський вступив у таємні переговори з Г.Лободою, пообіцявши реєстровцям амністію. Чутки про капітуляцію викликали між реєстровими і нереєстровими козаками збройну сутичку, в якій було убито Лободу.

26 травня (5 червня) польсько-шляхетське військо почало гарматний обстріл табору, готуючись 28 травня (7 червня) почати вирішальний штурм. Але вночі проти 28 травня (7 червня) верхівка реєстровців цо-зрадницькому схопила С.Наливайка, М.Шаулу та інших керівників повстання і видала С.Жолкевському.

Під час переговорів польсько-шляхетське військо за наказом С.Жолкевського підступно напало на табір і вирізало кілька тисяч повстанців разом з їхніми жінками і дітьми. Тільки невелика частина козаків на чолі з К.Кремпським прорвала оточення і відступила на Запоріжжя.

[ред.] Джерела

• Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. - Луцьк: Вежа, 2000.
• Довідник з історії України. За ред. І.Підкови та Р.Шуста.- К.: Генеза, 1993.