Сотник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Сотник, військ. особа, яка очолює сотню.

особа, що очолювала військову і адміністративно-територіальну одиницю -сотню у Гетьманщині у Слобідській Україні в другій пол. 17-18 ст. Під час національно-визвольної війни під проводом Б.Хмельницького 1648-57 посада С. була виборною. Обирався на козацькій сотенній раді й затверджувався полковою радою або радою генеральної старшини. З 1687 С. призначав полковник або гетьман, у 1734-50 - Генеральна військова канцелярія; у Слобідській Україні -царським урядом або місцевою московською адміністрацією. Після скасування гетьманства в 1764 С. призначав президент Малоросійської колегії. На території сотні здійснював військову, адміністративну і судову владу. С. очолював сотенну старшину, до якої входили сотенний отаман (городовий), сотенний писар, сотенний осавул, сотенний хорунжий. Як голова сотенного суду, С. розглядав цивільні й незначні кримінальні справи. Посаду С. у Слобідській Україні ліквідовано в 1765, у Лівобережній Україні - на початку 1780 років. У Правобережній Україні, що перебувала під владою Польщі, посаду сотника скасовано в 1711-14.
Військове офіцерське (старшинське) звання в Збройних силах України - Армії Української Народної Республіки (УНР) та Українській Галицькій Армії (УГА). Найвище звання серед молодшого старшинського складу.