Стефанів Гнат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Стефанів Гнат (1885 — 1949), полк. УГА й Армії УНР, родом з с. Топорівців Городенківського пов. (Галичина), сотник австро-угор. армії.

У Листопадовому зриві 1918 організатор і комендант Золочівської округи ЗУНР, з 9. 11. до 10. 12. 1918 (підвищений УНРадою до ступеня полк.) очолював Начальну Команду Укр. Військ у Львові; під його проводом укр. військо перейшло до наступу в боях з поль. військом, але після його зміцнення залишило з наказу С. 22. 11. Львів, боячись оточення (див. ЕУ 1, стор. 537).

Пізніше перейшов до Армії УНР: очолював Гуцульський кіш морської піхоти, запасну бриґаду 3 Залізної стрілецької дивізії, командир 3 кінного полку в Першому Зимовому поході; 1920 — командир запілля Армії УНР. У серпні 1920 перейшов з групою ген. А. Кравса до Чехо-Словаччини й до 1923 очолював консулят ЗУНР в Ужгороді.

До 1939 жив на Карп. Україні, потім у Відні, на Лемківщині й у Німеччині (з 1944), де й помер. Спогади «За Львів» в ж. «Укр. Скиталець» чч. 21 — 22, 1923).