Стешенко Іван Матвійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Стешенко Іван Матвійович (24.6.1873 - 30. 7. 1918) - громадський і політичний діяч, педагог, літературознавець і письменник, перекладач (літ. псевд. Іван Сердешний, Ів. Січовик, Світленко). Був членом Старої громади, УСДРП і ТУП. В 1917 р.– член Центральної Ради, генеральний секретар освіти.

Народився у Полтаві. По закінченні іст.-філол. фак. Київського університету (1896) викладав у Київ. жін. гімназії, але вже 1897 був заарештований й висланий з Києва, куди знову повернувся 1907. С. був чл. Старої Громади, УСДРП і ТУП, Товариства Нестора-Літописця, секретарем Укр. Наук. Товариства у Києві, д. чл. НТШ (з 1917). По вибуху революції 1917 організатор і гол. Товариства Шкільної Освіти, чл. Укр. Центр. Ради. Як ген. секретар (з червня 1917) освіти (у січні — лютому 1918 — мін.) здійснив українізацію шкільництва. Забитий у Полтаві невідомими злочинцями. Похований на Байковому кладовищі у Києві.

Твори С. присвячені гол. І. Котляревському: «Поэзия И. П. Котляревского» (1898), за яку С. дістав нагороду Петербурзької Академії Наук, «И. П. Котляревский, автор украинской „Энеиды"...» (1902), «„Енеїда" Котляревського».; ін. праці: «Причинки до характеристики творчости О. Стороженка» (1901), «Укр. шестидесятники» (1908), «Історія укр. драми» (1908); розвідки про М. Вовчка, Панаса Мирного, Лесю Українку, М. Коцюбинського, М. Старицького, В. Стефаника й ін. Зб. поезій «Хуторні сонети» (1899), «Степові мотиви» (1901), оп. «На заводі», драма «Мазепа», автор популярних пісень «Вже воскресла Україна», «Гей не дивуйтесь, добрії люди». Переклади на українську мову Овідія («Метаморфози»), Ф. Шіллера («Орлеанська Діва»), Дж. Байрона, О. Пушкіна, Ф. Коппе («Старий Рибалка»), П.-Ж. Беранже та ін. Співвидавець гумористичних ж. «Шершень» (1905) і «Ґедзь»; ред. місячника «Сяйво» (1913 — 14), ст. у ж. «Україна», «ЗНТШ», «ЛНВ», «Раді», «КСт.», співред. «Робочої Газети» (1917 — 18).

Вбитий невідомими злочинцями у Полтаві.