Сіверське князівство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Сіверське князівство, також Новгород-Сіверське князівство, одне з удільних князівств Чернігово-Сіверської землі з центром у Новгороді Сіверському постало 1097. Першим його кн. був Олег Святославич, внук Ярослава Мудрого, після нього — його нащадки Ольговичі. Їх панування позначене змаганнями за київ. престол, який часто їм вдавалося захопити (Всеволод II, Ігор II. Святослав III та Всеволод Чермний). С. к. займало спочатку територію по р. Снові і сер. течії Десни, а з сер. 1130-их pp. і по р. Сейму з м. Курськом. У кін. 12 в. на території С. к. виникло кілька менших князівств з центрами у Курську, Путивлі тощо. Сіверські кн. воювали, особливо у другій пол. 12 в. з половцями. Один з їх походів на половців — кн. Ігоря Святославича (1185) оспіваний у «Слові о полку Ігореві». Під час нападу Батия на Сх. Євpoпy в 1240-их pp. С. к. було спустошене, але існувало й після тат. потому, спочатку під тат. зверхністю потім, з сер. 14 в., під зверхністю Литви (першим лит. С. кн. був Дмитро Ольгердович). а з 1503 — Москви (під владою моск Рюриковичів) яка ліквідувала С. к. у 1523.