Сільськогосподарські товариства

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Цю статтю необхідно відформатувати, використовуючи мову розмітки Вікі.
Ви можете допомогти проекту, зробивши це!

Сільськогосподарські товариства, товариства, мета яких розвивати й удосконалювати сіль. господарство і його окремі ділянки, організувати н.-д. роботу, видавати фахові праці й журн., ширити с.-г. освіту, допомагати своїм чл. у раціоналізації господарства (при допомозі с.-г. станцій, виставок, преси, а також посередництва в купівлі с.-г. машин, постачанню насіння, збуту с.-г. продуктів тощо). С.-г. т. існують в Європі з другої пол. 18 в. За перше С.-г. т. в Рос. Імперії можна вражати Імператорське Вільне Економічне Товариство, засноване 1765 у Петербурзі; воно, як й Імператорське Моск. товариство сіль господарства (з 1819), своєю ліяльністю охоплювало також Центр. і С х . Укр. Землі.

Першим С.-г. т. на Україні можна вважати Харківське Філотехн. Товариство (1811 — 18), засноване В. Каразином, яке серед ін. підкреслювало потребу введення на Україні нових метод у сіль. господарстві. Справжнім першим С.-г. т. було Товариство сіль. господарства Півд. Росії, засноване 1828 в Одесі, яке діяло на території Херсонської, Катеринославської, Таврійської й Басарабської губ. Пізніше постало Полтавське товариство сіль. господарства (з 1855) та товариства сіль. господарства і с.-г. промисловості: Харківське (з 1868) і Київ.; меншу ролю відогравали Кубанське, Катеринославське. Чернігівське й ін. Своєю діяльністю С.-г. т. охоплювали губернії, деякі — лише окремі пов. У сер. 1890-их pp. на Україні було бл. 20 С.-г. т. (разом з філіями). Хоч С.-г. т. доти були насамперед організаціями помішиків, вони чимало спричинилися до розвитку сіль. господарства.

Ч. С.-г. т. збільшилося після закону 1898, на підставі якого дозвіл на заснування С.-г. т. затверджував губернатор (доти мін. хліборобства), ще більше по революції 1905 і Столипінській аґрарній реформі. 1900 на Україні було бл. 100 С.-г. т., 1905 — 513, 1915 — 1 020 (у Рос. Імперії — 4700); більшість з них мали льокальний характер. Майже всі ці сіль.-госп. «общества» (дехто з укр. авторів, напр., С. Бородаевський, називають їх спілками) носили характер с.-г. кооператив (див. ЕУ 1, стор. 1 114 і 1116 та ЕУ 2, Кооперація). Здебільша вони виникали з ініціативи діячів укр. кооперації і земств; на відміну від С.-г. т. попереднього типу, вони обслуговували гол. потреби сел. маси С.-г. т., які не мали кооп. форм, занепали в роки першої світової війни, а згодом були ліквідовані сов. владою. Натомість с.-г. кооперація сильно розвивалася у 1917 — 19 і (після занепаду під час воєнтюго комунізму) за НЕП-у.

На зах.-укр. землях, у Галичині, найдавнішим С.-г. т. було засноване 1829 Гал. Товариство Госп. у Львові, що мало обслуговувати як укр., так і поль. селян, але на ділі підпало під вплив поль. дідичів. Ролю С.-г. т. виконувала недовгий час Гал.-Руська Матиця. значно довше (до 1909) товариство «Просвіта» У Львові. Короткий час діяло «Общество господарсько-промислове» (з 1882) у Станиславові, завданням якого було піднесення добробуту селян. Справжнім С.-г. т. було з 1900-их рр, товариство «Сіль. Господар», яке з сер. 1920-их pp. набрало характеру станового товариства укр. селян. Але й далі у ділянці с.-г. працювала також укр. кооперація (зокрема Маслосоюз), а до 1921 і гал. Патронат Хліборобських Спілок.

На Буковині ролю С.-г. т. виконувало гром.-культ. осв. товариство «Руська Бесіда» і централя укр. коперації «Сел. Каса»; на Закарпатті — товариство «Просвіта».