Сіркобактерії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Сіркобактерії або тіобактерії (грец. Θείο — сірка) — фенотипічна група бактерій та архей, що спеціалізуються на отриманні енергії за рахунок прийняття участі у сірчаному циклі, тобто окисленні або відновленні елементарої сірки та деяких її сполук до сульфідів та сульфатів з воднем або органічними сполуками. Вони включають представників кількох типів бактерій і багато не-неметоногенних архей. Деякі сіркобактерії використовують процес анаеробного дихання для засвоювання сірки та деяких її сполук, виробляючи газ сірководень. Загальні сполуки сірки, які використовують ці бактерії як джерело енергії, — сірководень (H₂S), сірка, і тіосульфат (S₂O₃^2-). Найзагальніший кінцевий продукт окислення сірки — сульфат (SO₄^2-). Підкласом цих організмів є сульфат-відновлюючі мікроорганізми.

Наприклад, Thiobacillus, широко поширений в морських і наземних середовищах, окислює сірку, виробляючи сульфати, корисні для рослин, у глибоких донних опадах він виробляє сірчану кислоту, яка розчиняє метали в шахтах та пошкоджує бетон і сталь. Desulfovibrio desulficans відновлює сульфати в напівзатоплених ґрунтах і стічній воді до сірководню, газу з гнилим яєчним запахом, загальним до таких місць. Thiothrix, загальний в сірчаних джерелах і в стічній воді, як і Sulfolobus, обмежений багатими на сірку гарясими джерелами, перетворюють водневий сульфід до елементарної сірки. Багато видів зелених сіркобактерій (Chlorobiaceae) і пурпурних сіркобактерій (Chromatiales) використовують енергію від світла в безкисневому оточенні для перетворення сірки і її сполук на сульфати.