Тип Пластинчасті
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Пластинчасті (Placozoa) | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
 Trichoplax adhaerens Schulze |
||||||
| Біологічна класифікація | ||||||
|
Зміст |
[ред.] Еволюція та систематика
Тип Пластинчасті включає в себе лише один вид, Trichoplax adhaerens. З огляду на це, в типі не виділені класи та ряди, а існує лише одна родина Trichoplacidae.
Про цей організм відомо дуже мало, зокрема тому, що він ніколи не спостерігався в природі; він був вивчений в культурах, що розводяться в акваріумах в усьому світі. Trichoplax adhaerens вперше був знайдений в акваріумі Зоологічного інституту австрійського міста Грац у 1883 році. Ще один вид, Trichoplax reptans, було відкрито у 1896 році. Але цей вид ніколи більше не спостерігали з моменту відкриття, тому більшість вчених зараз вважають його виділеним помилково.
Спочатку Пластинчастих відносили до типу Mesozoa разом з Дециємідами та Ортонектідами, ґрунтуючись на примітивній будові організму. Але з часом стало очевидним, що Пластинчасті не є спорідненою з іншими Mesozoa групою і не можуть бути віднесені також і до якого-небудь іншого типу з підцарства Metazoa. В результаті, в 1971 році для цього вида був впроваджений окремий тип Placozoa.
З того часу вид Trichoplax adhaerens був знайдений в акваріумах по всьому світі. Невідомо, чи є Пластинчасті космополітами (тобто такими, що розповсюджені по всьому світі); втім, вони ведуть настільки потаємний спосіб життя, що їхні різноманітність та розповсюдження можуть бути значно більшими, аніж зараз припускають.
Деякі зоологи стверджують, що Пластинчасті представлять собою найдавнішу форму багатоклітинних тварин. Інші ж науковці вважаєють, що ці тварини є модіфікованою формою планули – личинки Кишковопорожнинних. Останнє ствердження базується на результатах проведених нещодавно молекулярно-біологічних досліджень, котрі показали, що генетично Пластинчасті досить близькі до Кишковопорожнинних. Якщо ці данні будуть підтверджені, це дозволить припустити, що Placozoa – це є вторинно спрощені нащадки більш складних попередників (можливо - завдяки перебігу процесу неотенії), що мали повністю розвинені тканини та органи, включаючи м’язи та нервову систему.
[ред.] Фізичні характеристики
Зовні Пластинчасті виглядають як плаский амебоподібний організм сіро-білого кольору діаметром приблизно 2 мм.
Placozoа є надзвичайно простими багатоклітинними тваринами, що не мають диференціації не передній та задній кінці та білатеральної (двосторонньої) симетрії; в цих тварин наявна лише диференціація верхньої та нижньої сторони тіла. Тіло Placozoa складається з кількох тисяч клітин лише чотирьох типів.
Дорсальний (верхній) епітелій є тонким та складається з рихло зкомпонованих пласких криючих клітин, кожна з яких несе єдину ресничку, і містить всередині краплю жироподібної (ліпідної) речовини, що віддзеркалює світло.
Вентральний (нижній) епітелій складається з більш товстого та щільно зкомпонованого шару безресничних залозистих клітин та циліндричних клітин з єдиною ресничкою.
Між двома шарами епітелію знаходиться заповнена рідиною порожнина. Вона містить клітини ще двох типів:
Нитчасті клітини, організовані в рихлу сітчасту структуру, що називається „мезенхіма”. Ці клітини являють собою синцитіум, тобто єдиний, не поділений мембранами масив протоплазми, що містить багато клітинних ядер. Нитчасті клітини мають зіркоподібну форму, і поєднані між собою та з епітеліальними клітинами розгалуженими відростками. В синцитії нитчастих клітин знаходяться мікротрубочки та мікрофіламенти, які, як вважають, можуть слугувати для скорочення цих клітин. Кожна нитчаста клітина має подібні до синапсу структури в місцях контакта з іншими клітинами. Вважається, що нитчасті клітини Placozoa виконують одночасно функції м’язів та нервових клітин.
Четвертим типом клітин, що можна знайти в організмі Пластинчастих, є симбіотичні бактерії, що містяться всередині ендоплазматичного ретікулуму нитчастих клітин.
[ред.] Розповсюдження та спосіб життя
Placozoa зустрічаються в акваріумах, де відтворюються умови літоральної зони ряду морів (в основному тропічних та субтропічних), на основі чого може бути складена карта, що приблизно віддзеркалює їхній гіпотетичний природний ареал.
На теперішній час нічого не відомо про біологію Пластинчастих в природних умовах. Вони, як припускається, можуть зустрічатись на поверхні підводних скель та на раковинах бентосних морських організмів.
[ред.] Поведінка
Placozoa зазвичай рухаються задопомогою биття ресничок епітелію, при цьому форма їхнього тіла безперервно змінюється. Харчова поведінка залежить від кількості доступної їжи: коли концентрація харчових ресурсів низька, організми пересуваються швидше та активніше, частіше змінюючи форму. При високих концентраціях харчових ресурсів вони набувають пласкої форми та пересуваються мало.
[ред.] Харчові об’єкти
В акваріумах та лабораторних культурах спостерігалась така риса поведінки Placozoa, як заповзання на частинки субстрату завдяки скоординованому биттю ресничок вентрального епітелію. Після заповзання на частинку субстрата Trichoplax формує на „черевній” поверхні свого тіла травне заглиблення, куди залозистими клітинами вентрального епітелію виділяються травні ферменти. Таким чином ця тварина здійснює травлення детриту, сукупчень живих бактерій або одноклітинних водоростей; продукти травлення після цього абсорбуються клітинами вентрального епітелію шляхом фагоцитозу.
[ред.] Розмноження
Trichoplax, як було помічено в дослідах, має три різних способи безстатевого розмноження: поділ, коли тіло розділяється на дві частини приблизно навпіл; фрагментація, коли маленькі частинки відділяються від материнського організму, а потім з них виростають дорослі особини; і, нарешті, брунькування.
Статеве розмноження зрідка спостерігається в лабораторних акваріумах, куди поміщують тварин, що походять з двох різних клонів.
