Трест
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
ТРЕСТ - найбільш централізована форма монополістичних об'єднань, в межах якої підприємства-учасники відмовляються від виробничої, комерційної, а інколи й юридичної самостійності і підпорядковуються єдиному управлінню. Реальна влада в тресті належить правлінню або головній компанії.
Трести значно розвинені на Заході, і їх діяльність контролюється держ. законами (антимонопольне законодавство). Порівняно з ін. формами монополії (картелями, синдикатами), які на Україні постали вже в останній чверті 19 в., Т. і концерни не розвинулися у цовній формі, не досягнувши тогочасного рівня концентрації пром. виробництва в Зах. Европі і США.
За НЕП, в 1922 — 23, в УРСР відбулося трестування і синдикування пром-сти, при тому частково ліквідовано гол. управління, а територіально пов'язані групи підприємств з метою здешевлення продукції та впровадження більш раціональних виробничих процесів об'єднано в Т. Процес створення Т. як юридичних одиниць не відбувався систематично в усіх галузях пром-сти і був остаточно завершений законом ВЦИК і СНК СРСР 10. 4. 1923. На Україні порівняно з ін. респ. Т. розвинулися найшвидше: у жовтні 1921 організовано Т. «Південсталь», що об'єднував три великі метал, зав.: Макіївський, Юзівський і Петровський (згодом йому підпорядковано ще 19 менших) з рядом вугільних шахт і коксовими підприємствами; у вугільній промисловості створено великий Т. «Донбасвугілля», у рудній — «Південнорудний Т.» (ПРТ), зав. важкого машинобудування були об'єднані в Півд. машинобудів. Т (ПМТ), а с.-г. машинобудування — у двох Т.: «Півд. Сільмаштрест» з центром у Запоріжжі й «Укртрестсільмаш» у Харкові. З ін. Т. більшими були «Хемвугілля», «Укрпапіртрест», «Шкіртрест Правобережжя», «Донбасцемент», «Донбаскераміка», «Маслотрест», «Тютюнтрест», «Махортрест», «Цукротрест», «Електротрест», «Текстильтрест», «Спиртотрест», «Скловода», «Коксобензол» і «Укрборошномельтрест». Всього за НЕП на Україні нараховувано 36 місц. і 24 респ. Т., але їх адміністративне підпорядкування не було точно визначене. Номінально Т. були підпорядковані Укр. Раді Нар. Госпва (УРНГ), але починаючи з 1925, деякі адміністративні обов'язки перебрав також Держплан УРСР. Боротьба за Т. між Держпланом УРСР, гол. управліннями ВРНГ та всесоюзними наркоматами призвела у 1929 — 30 до поступової ліквідації більшости Т. на Україні, а з ліквідацією ВРНГ 1932 Т. та синдикати були роздрібнені й перестали існувати. Окремі підприємства підпорядковано безпосередньо наркоматам.
У зв'язку з реформами Хрущова та запровадженням системи раднаргоспів Т. в СРСР і УРСР з поч. 1960 відродилися, але вже тільки як виробничоадміністративні об'єднання, що виконували ролю проміжної ланки між гол. управлінням мін-в та підприємствами, виконуючи допоміжні функції координації-виробничих планів. У такій зміненій формі Т. проіснували до сер. 1970-их pp. у різних галузях пром-сти (у вугільній «Антрацит», «Червоноградвугілля», у мангановій «Никопольмарганець»; у будів. «Головхарківбуд», «Полтаваспецбуд», у деревообробній «Львівдеревпром» та ін.). У березні 1973 здійснено в СРСР реформу органів управління пром. підприємств з поступовою ліквідацією Т. і заміною їх виробничими об'єднаннями союзного і респ. підпорядкування. Сучасні пром. об'єднання, на відміну від кол. Т. е госп. комплексами з правами юридичної особи, що несуть повну адміністративну відповідальність за діяльність підпорядкованих їм підприємств або й груп льокальних об'єднань. До таких об'єднань респ. підпорядкування на Україні належать львівське об'єднання скляної пром-сти «Райдуга», об'єднання шкіряної пром-сти «Проґрес» й ін.
