Троїце-Сергієва Лавра

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Панорама Троїце-Сергієвої Лаври

Троїце-Сергієва Лавра — найбільший монастир Росії, розташований у центрі міста Сергієв Посад Московської області, на ріці Кончуре. Монастир чоловічий, заснований в XIV столітті преподобним Сергіем Радонезьким. Відігравав важливу роль у політичному житті Північно-східної Русі, був опорою російських правителів. Брав активну участь у боротьбі проти татаро-монгольського ярма.

В 1340-х роках Сергій Радонезький заснував невеликий монастир з дерев'яним Святотроїцьким храмом біля Хотькова, на пагорбі Маковець. В 1355 році в монастирі був уведений новий, загальжитійний статут. Територія монастиря була розділена на три частини — житлову, суспільну й оборонну; ігуменом монастиря став його засновник. План монастиря, установлений тоді, загалом дійшов до наших днів (прямокутний внутрішній двір із церквою й трапезної, оточений із чотирьох сторін келіями). Незабаром Троїцький монастир став духовним центром Московських земель, підтримкою московських князів.

[ред.] Історія лаври до 1744 року

Троїцький собор

Тут в 1380 році батько Сергій благословив військо князя Дмитра Донського, що відправлялося на бій з Мамаєм. 8 вересня 1380 року на поле бою вийшли ченці-богатирі Троїцького монастиря — Пєрєсвєт й Ослябя. В 1392 році преподобний Сергій умер, а заснований їм монастир протягом декількох сторіч був культурним і релігійним центром Російської держави. Уу монастирі складалися літописи, листувалися рукописи, писалися ікони; в XV столітті тут було створено "Житіє преподобного Сергія Радонезького", один з найбільших пам'ятників давньоруськой літератури, найцінніший історичний документ.

В 1408 році монастир був розграбований і спалений татарським ханом Едигеєм, але наступні 200 років його історії пройшли майже безхмарно. Монастир відбудовував, розвивався, став однієї з головних російських святинь. В 1422 року, року прирахування засновника монастиря до лику святих, на місці дерев'яної церкви був закладений головний храм обителі — Троїцький собор. Пізніше за монастирем закріпилася назва "Троїце-Сергієва лавра".

У Смутний час монастир, витримавши 16-місячну облогу польсько-литовських інтервентів під предводительством Сапеги й Лисовського, став одним з оплотов Другого ополчення Мініна й Пожарського. Великий внесок у справу звільнення внесли архімандрит Діонісій і келар Авраамій Паліцин, що допомагали Ополченню великими пожертвуваннями й підтримували дух війська.

Успенський собор

Монастирю благоволили російськи царі. Вони регулярно робили паломництва до святих місць Троїце-Сергія ("Троіцький хід"). У монастирі був хрещений Іван IV Грозний. В 1682 році, під час Стрілецького бунту, монастир послужив притулком для царівни Софії Олексіївни, царевичів Івана й Петра. В 1689 році в монастирі укривався спасшийся з Москви втечею Петро I. При ньому в обителі з'явилася чудова барочна трапезна із храмом преподобного Сергія Радонезького.

Саме в Троїце-Cергієвім монастирі відбулася розправа над прихильниками Софії. Звідси вже єдиновладним правителем Петро виїхав у Москву. В 1738 році помінялася система керування монастирем: він став підкорятися Духовній раді. Незабаром, в 1744 році, Троїце-Сергіїв монастир був визнаний гідним почесного титулу Лаври. Главою лаври затверджувався Митрополит Московський.