Україно-російський газовий конфлікт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Нейтральність та неупередженість цієї статті є дискусійною.
Будь ласка, ознайомтесь з відповідним обговоренням та по можливості виправте недоліки.

Цю сторінку необхідно дописати чи вдосконалити.
Саме Ви можете допомогти проекту, зробивши це!

Відносини між Росією й Україною загострилися, після того як в березні 2005 російська газодобувна компанія Газпром зажадала від України платити за газ з 2006 ціни близькі до європейських (біля 250 $ за 1000 м³) (При цьому сама Росія закупала газ у Туркменістані по 44 $ за 1000 м³). Газпром намагався збільшити прибуток від продажу газу на від 3 до 5 мільярдів доларів США щорічно. При цьому щляхом підняття цін на газ не Україні російський уряд бажав захопити частину російського ринку мателургії, на якому українські компанії успішно конкуріровали з російськими. Незважаючи на те, що економічні причини існували і раніше, російський уряд чекав зі здійсненням різких дій, припасаючи їх як засіб політичного тиску, та почав підняття цін тільки після зміни зовнішньо-політичного курсу України у напрямку Заходу.

Українське керівництво до останнього моменту не було готове платити більше і Газпром посилаючись на 4 параграф договору про постачання газу, по якому ціни на газ визначаються щорічно, у ніч на 1 січня 2006 зупинив постачання. Не визнаючи цей пункт та посилаючись на положення договору сгідно яким постачання газу не мошло припинятися, українська сторона почала неузгоджений з Газпромом добір транзитного газу, у зв'язку з чим у Європі почалися перебої з газом, незважаючи на стверждення прадстаників Газпрому про постачання додаткомиї об'ємів газу.

4 січня обом сторонам удалося підписати договір, по якому закінчувалася практика бартерної торгівлі (транзит за газ) і в результаті якого обидві речі стали розглядатися окремо. Україна втратила можливість тиску на Росію погрозами добору транзитного газу. Щодо ціни, то вона стала тимчасово складати 95 $ за 1000 м³, що стало можливим завдяки змішанню російського газу за 230 $ і туркменського за 44 $.

Російська офіційна пропаганда висловила здивування осудом дій Газпрому в Європі, особливо на тлі колишніх вимог ЄС усунути неринкові відносини на пострадянському просторі. Суперечна елементарним правилам ринку й екологічним інтересам (неефективна витрата енергії на Україні через низькі ціни) реакція Європи була інтерпретована в Росії як русофобський політичний рефлекс.