Українська Автономна Православна Церква

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Украї́нська Автоно́мна Правосла́вна Це́рква, діяла під час нім. окупації на Волині й Наддніпрянщині під проводом митр. Олексія Громадського. Була створена 18. 8. 1941 на Обл. Соборі Єпископів у Почаєві і визнавала канонічне підпорядкування Моск. Патріярхії, посилаючися на «Положення» Рос. Правос. Церкви 1918, яке запевняло автономію церкві на Україні. У.А.П.Ц. охоплювала перев. тих вірних, які орієнтувалися на традиційну Рос. Церкву; серед її ієрархів були

москвофіли (Пантелеймон Рудик, Іоан Лавриненко та ін.). У.А.П.Ц. мала 15 єп. на чолі з митр. волинським і житомирським та екзархом всієї України Олексієм; до неї приєдналися частково монастирі Волині й Наддніпрянщини, включно з Києво-Печерською Лаврою.

Діяльність автономної поряд з автокефальною церквою (УАПЦ під проводом митр. Полікарпа Сікорського) довела до гострої боротьби між двома правос. церквами, загостреної через втручання нім. адміністрації, яка протеґувала автономістів. Спільна нарада представників обох церков (митр. Олексій, архиєп. Никанор Абрамович, єп. Мстислав Скрипник) у Почаївській Лаврі (8. 10. 1942) не дала позитивних наслідків. Після випадкового вбивства митр. Олексія (7. 5. 1943) партизанами Автономну Церкву очолив архиєп. Пантелеймон Рудик. Загострення між двома правос. церквами тривало у 1943-44 аж до відходу німців, коли частина ієрархії Автономної Церкви виїхала на Зах., де влилася до Зарубіжної Рос. Церкви, а еп. і свящ., що залишилися під советами, приєдналися до Рос. Правос. Церкви.

[ред.] Література

Енциклопедія українознавства
Сергіянський розкол і Українська Автокефальна Православна Церква. З книги І.Власовського. Нарис історії Української Православної Церкви, - в 4-ох т.: 2-е вид. - Ню-Йорк-Київ-С.Бавнд Брук: Українська Автокефальна Православна Церква, 1990. - Т.4, Ч.2 - 416 с.
Свідчення про УАПЦ в 1941-45 р. Розповідь владики Мстислава.