Українська Соціал-Демократична Робітнича Партія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Українська Соціал-Демократична Робітнича Партія (УСДРП, популярно есдеки) — виникла в грудні 1905 з Рев. Укр. Партії (РУП); визнавала марксистську ідеологію; складалася з інтеліґенції, почасти з робітників і селян. Підкреслюючи нац. питання і домагаючися автономії України, УСДРП вела свою діяльність незалежно від Рос. Соц.-Дем. Роб. Партії; за столипінської реакції виступала разом з єврейським «Бундом», почасти і з меншовиками; ч. чл. бл. 3 000 (1908). Наслідком поліційних переслідувань після 1908 УСДРП вела обмежену діяльність (процес групи соц.-демократів у Катеринославі), видавала газ. «Праця», «Робітник», «Наш Голос» (остання появлялася у Львові). Лідерами її були: В. Винниченко, С. Петлюра, Д. Антонович, Л. Юркевич, М. Ткаченко, М. Ковальський, М. Порш. УСДРП поновила Діяльність на з'їзді в Києві 17 — 18. 4. 1917 і домагалася автономії України; її органом був щоденник «Робітнича Газета».

За Укр. Центр. Ради УСДРП взяла на себе основний тягар виконавчої влади (уряди В. Винниченка). Бувши обережнішою у зем. питанні, УСДРП втратила підтримку мас на користь Укр. Партії Соціалістів-Революціонерів, хоч диспонувала кращими політ. кадрами. Після IV Універсалу з УСДРП в уряді залишилися тільки 2 мін. (Д. Антонович, М. Ткаченко).

За Гетьманату УСДРП була в опозиції, а її лідери (В. Винниченко, С. Петлюра й ін.) тимчасово були ув'язнені. УСДРП брала участь в Укр. Нац. Союзі, в підготовці перевороту і в формуванні Директорії, до якої увійшли В. Винниченко (гол.) й С. Петлюра. Діячі УСДРП стояли на чолі уряду (В. Чехівський, Б. Мартос, І. Мазепа) або брали участь в ін. урядах. На IV з'їзді (10 — 12. 1. 1919) УСДРП розкололася на дні фракції: праву — «офіційну соціал.-дем.» і ліву — «незалежну», яка ставилася з застереженнями до централістичної політики рос. ком. партії на Україні, але визнавала потребу організації сов. влади на Україні і встановлення «диктатури пролетаріяту» та негайного миру з сов. Росією (А. Пісоцький, В. і Ю. Мазуренки, М. Ткаченко, М. Авдієнко). Проти названих виступали М. Порш, В. Винниченко, С. Петлюра, І. Мазепа і більшість з'їзду, обстоюючи потребу «трудової демократії», повільну соціалізацію гол. галузів нар. господарства та підтримку Директорії. На Трудовому Конґресі УСДРП висловилася за дем. парляментаризм, здійснення важливих соц. реформ, залишення верховної влади в руках Директорії, а на місцях — комісарів.

Щоб уможливити Директорії порозуміння з Антантою, соціал-демократи відкликали 7. 2. 1919 своїх мін. з уряду, залишивши С. Остапенкові вільну руку для переговорів з франц. представниками в Одесі. Одночасно С. Петлюра вийшов з УСДРП, а В. Винниченко вибув зі складу Директорії, передавши свої повноваження С. Петлюрі (11. 2. 1919). ЦК УСДРП (Й.Безпалко, А. Лівицький, М. Шадлун, ї. Романченко), що залишився на Україні, продовжував підтримувати політику Директорії й урядів Б. Мартоса (9. 4. — 27. 8. 19191 та І. Мазепи (27. 8. 1919 — травень 1920), а ті її чл., що виїхали на еміґрацію (В. Винниченко, Б. Матюшенко, В. Левицький, П. Дідушок, М. Порш, В. Мазуренко, С. Вікул), на конференції 9 — 13. 9. 1919 у Відні домагалися виходу есдеків з уряду. «Незалежні» есдеки в січні 1920 створили Укр. Ком. Партію, що стала леґальною сов. партією і стояла за самостійність УССР,

На еміґрації «Закордонна делегація УСДРП» (лідери: І. Мазепа, П. Феденко, О. Козловський, О. Бочковський, Б. Матюшенко, В. Старосольський, Й. Безпалко) мала центр у Празі і належала до Соц. Інтернаціоналу. Партійні органи: «Вільна Україна» (Л.), «Соціалістична Думка» (Л, — Прага, 1922 — 23) і «СоціалістДемократ» (Прага — Подєбради). УСДП не входила до Уряду УНР в екзилі, але льояльно ставилася до нього. По другій світовій війні УСДРП взяла участь у створенні Укр. Нац. Ради, 1950 об єдналася з ін. соц. партіями в Укр. Соц. Партію.

[ред.] Література

• Енциклопедія українознавства
• Степанюк В., Довбищенко Я . З історії укр. соц.-дем. руху 1900 — 1918. X. 1918;
• Христюк П. Замітки і матеріали до історії укр. революції 1917 — 1920. т. І — IV. Відень 1921 — 22;
• Гермайзе О. Нариси з історії рев. руху на Україні. К. 1926;
• Стахів М. Укр. політ. партії у соціологічнім насвітленні. Нью-Йорк — Детройт — Скрентон 1954;
• Феденко П. Укр. рух у 20 ст. Лондон 1959.

Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.