Улашин Генрик

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Ге́нрик Ула́шин (пол. Henryk Ułaszyn; 1874 — †1956), поль. мовознавець-славіст молодограматичної школи, родом з-під Таращі на Київщині.

Студіював у Київському університеті (1905 — 07), у Кракові, Відні й Ляйпциґу.

1917 — 19 викладав мовознавство У Польській Університетській Колеґії в Києві, 1918 — 21 — проф. слов. філології в унті у Львові, 1921 — 39 у Познані, з 1945 в Лодзі. Крім праць про поль., ц.-слов. і рос. мову (серед ін. «Поль. язык», К. 1916), писав чимало на укр. теми: «Kontrakty kiiowskie. Szkic hist.-obyczajowy, 1798 — 1898» (1900), «Kumać po lembersku» («Książka» 1902; про поль. злодійське арґо у Львові), ст. в «Dziennik-у Kijowski-м»; про терміни «русин», «руський», «малоруський», «українець», «український» (1929 — 47) і т. д. Для зрозуміння генези назви Мала Русь (= культ. старша) важливі його праці про значення назв Małopolska і Wielkopolska (1950 — 54).

[ред.] Література

• Енциклопедія українознавства

Це незавершена стаття про персоналії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.