Федченко Павло Максимович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Павло́ Макси́мович Фе́дченко (12 липня 1920, с. Носачів, нині Смілянського району Черкаської області — 2002) — український літературознавець. Шевченкознавець. Доктор філологічних наук (1968). Професор.
Зміст |
[ред.] Біографічні дані
Учасник Другої світової війни — фронтовик, військовий жкрналіст.
1949 закінчив Київський університет. Невдовзі у цьому ж університеті ста першим аспірантом кафедри теорії і практики радянської преси, створеної 1951.
Працював у Київському університеті. Очолював кафедру історії журналістики, був деканом філологічного факультету. Був науковим керівником дипломної роботи В'ячеслава Чорновола.
Був членом КПРС (від 1946).
[ред.] Роль у врятуванні факультету журналістики Львівського університету
На початку 1960-х ЦК Компартії України відрядив до Львова дуже представницьку комісію на чолі з «добре вишколеним функціонером» Л. Чередниченком. Саме так про нього написав у спогадах «Львівський журфак — це звучить гучно, славно, гордо!» один із членів цієї комісії професор Київського університету Павло Федченко.
Завдання комісарів полягало у підготовці рекомендацій щодо злиття факультетів журналістики Київського та Львівського університетів (звичайно, на київському ґрунті) і в узагальненні стану викладання суспільно-політичних дисциплін (передовсім марксо-ленінського циклу) у високих школах Львова.
Очікуваної одностайності не було досягнуто. Федченко не підписав висновків комісії, натомість підготував і подав простору «цидулу на користь збереження львівського факультету журналістики». Як не парадоксально — у високих партійних кабінетах, де, очевидно, стали сумніватися у своєму рішенні щодо створення львівського факультету, дослухалися окремої думки Федченка.
У спогадах на схилі життя учений так пояснював свій крок:
-
«…За іншого, необґрунтованого, упередженого з усіх точок зору неправильного розв’язання справи історія Львівського журфаку, на жаль, була б трагічно знівечена й обірвана, а в наслідку — розвиток нашої професійної науки і підготовка різнопрофільних журналістських кадрів в Україні були б суттєво збіднені, викривлені. Був у цьому я глибоко переконаний вже тоді, і це переконання лише зміцніло у наступні сорок років плідної діяльності факультету журналістики Львівського університету, за всіма показниками і критеріями, звісно, що одного з найкращих і найавторитетніших на теренах тодішнього Радянського Союзу».
[ред.] Праці
Праці з історії української літературної критики, історії української журналістики та шевченкознавства.
- «Матеріали з історії української журналістики» (1959).
- «Слово про Кобзаря» (1961).
- «Тарас Шевченко» (1963).
- «Літературна критика на Україні першої половини XIX ст.» (1982).
- Статті:
- «Публіцистика Т. Г. Шевченка» (1959),
- «Тарас Шевченко — великий співець дружби народів» (1965).
- Публіцистика Т. Г. Шевченка // Світова велич Шевченка. — Т. 2. — К., 1964.
- Коли і де народився Володимир Винниченко // Слово і час. — 2000. — № 7.
- «Закуток» — останній притулок Володимира Винниченка // Україна (Київ). — 1991. — № 12.
Співавтор колективних праць:
- «Партія і література» (1975),
- «Українська література в російській критиці» (1980),
- «Історія української дожовтневої журналістики» (1983).
[ред.] Нагороди
Нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора, медалями.
[ред.] Література
- Енциклопедія українознавства. Словникова частина. — Т. 9. — С. 3492.
- Український Радянський Енциклопедичний Словник. — Т. 3. — К., 1968. — С. 617.
- Шевченківський словник. — Т. 2. — К., 1978. — С. 300.
- Сарана Ф. К. Федченко Павло Максимович // Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 11. — Книга 1. — К., 1984. — С. 550.
- Український Радянський Енциклопедичний Словник. — 2-е видання. — Т. 3. — К., 1987. — С. 506.
- Павло Максимович Федченко: Некролог // Слово і Час. — 2002. — Липень. — С. 95.
