Химій Єронім Ісидор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Химі́й Єроні́м Іси́дор (12 березня 1919 р., Радвeй; Альберта, Канада – 19 вересня 1992, Ванкувер, Канада, похований у Мондері) – єпископ, український греко-католицький церковний діяч, василіянин. Батьки Євстахій і Анна Ягній прибули до Канади з Борщова (тепер Тернопільська область). До Василіанського чину вступив 19.03.1934; ієрейські свячення отримав з рук єпископа В. Ладики 29.06.1944, а єпископські – 05.09.1975 з рук митрополита М. Германюка, митрополита А. Сенишина та єпископа Н. Саварина. У роках 1944–1947 – сотрудник парафії св. Йосафата в Едмонтоні; 1947–1948 – сотрудник парафії Успіння Божої Матері та професор василіянських студентів у Ґрімзбі (Канада); 1949–1950 – сотрудник у Мондері; 1950–1956 – парох Пресв. Тройці у Веґревілі (Альберта), де збудував першу муровану церкву; 1956–1958 і 1961–1962 – вивчає канонічне право в Папському Латеранському університеті, здобувши в Римі у 1958 – ліценціат, а у 1966 – докторат з канонічного права; 1958–1960 – парафіяльний сотрудник у Вінніпезі; 1960–1961 – настоятель монастиря св. Йосафата в Оттаві й духівник новіціяту СС. Служебниць в Анкестері, Онтаріо. 1961–1963 – генеральний секретар Василіянського чину в Римі; 1963–1974 – генеральний консультор, а з 1966–1974 – ректор Української Папської колегії св. Йосафата на Джаніколо в Римі. 02.07.1974 – іменований папою Павлом VI Єпархом Нью–Вестмінстеру (Канада) для українців. Від 1973 по 1983 – консультор Конгрегації для Східних Церков, а від 1978 по 1983 – консультор комісії для перегляду східного канонічного права, з 1985 – голова комісії синоду єпископів УГКЦ по підготовці партикулярного права. У 1968 видав працю «Юридичний статус Верховного Архієпископа в сучасному східному канонічному праві» («De figura iuridica Archiepiscopi Maioris in Iure Canonico Orientali vigenti», Romae 1968, p. 222).