Цегельна промисловість

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Цегельна промисловість, галузь пром-сти будів. матеріалів, що виробляє з мінеральної сировини, перев. з глини, різні види цегли (Ц.): силікатну Ц. з кварцового піску з домішкою вапна, будів. блоки, черепицю тощо. На Україні з випалюваної Ц. будували великі споруди вже в 10 в. у Києві (Софійський собор, Києво-Печерська Лавра тощо), Чернігові й ін. м. Згодом Ц. використовували для спорудження фортець, монастирів, палаців, будинків у більших м. тощо. Малі цегельні були по всій Україні, з поч. 18 в. мануфактурне виробництво Ц. поширилося по всій Україні. Цегельні були дрібні, працювали лише сезонно і користувалися ручною працею. Фабричне виробництво Ц. (з кін. 19 в.) було в зародковому стані. На Центр. і Сх. Землях вироблено 1913 р. 618 млн штук Ц. (18% від продукції всієї Рос. Імперії). На Західній Україні виникли великі механізовані зав. Ц. п. щойно на поч. 20 в. (у Львові будів. комбінат І. Левинського).

По першій світовій війні Ц. п. досягла рівня 1913 щойно 1927. В наступних -pp. Ц. п. механізовано й переставлено на цілорічну працю. У зв'язку з урбанізацією й індустріялізацією виробництво Ц. значно зросло і дійшло 1940 до 1 605 млн штук. Після воєнного занепаду Ц. п. постійно зростала до 1970, пізніше не зазнавала змін (у млн штук): 1950 - 2 092, 1958 - 5 575, 1965 - 8 098, 1970 - 9 700, 1975 - 10 831, 1980 - 9 051. Продукція Ц. в УССР становила за різних pp. 16-17% продукції всього СССР.

Ц. п. розміщена по всій Україні, але найбільше в Донецькому басейні і на Київщині. Найбільші зав. глиняної Ц. є в Ірпені (б. Києва) та Запоріжжі; силікатної Ц. в Херсоні, Дніпропетровському т в Кривому Розі.

В. Кубійович