Чайковський Андрій Якович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Андрій Чайковський (15 травня 1857, Самбір - 2 червня 1935) - український письменник, гром. діяч, адвокат у Галичині родом з Самбора; діяч Нац.Дем. Партії, згодом УНДО, один з організаторів УСС, пов. комісар ЗУНР у Самборі. 1883 закінчив Львівський Ун-т і працював адвокатом, був організатором т-в «Просвіти», «Січі», «Відродження» в Бережанах, Самборі й Коломиї, 1924 був гол. Т-ва письм. і журналістів у Львові. Друкуватися почав 1892. Образи гал. життя знайшли відтворення в його спогадах «Спомини зперед десяти літ» (1892) та «Чорні рядки» у зб. оп. «Із судової залі», «Образ гонору» (1895), «Хто винен?», «Краще смерть, ніж неволя», «Не для всіх весна зеленіє» (1920) і повістях «Олюнька» (1835), «В чужім гнізді» (1896), «Бразілійський гаразд» (1896), «Малолітній» (1919) та ін. На пробудження нац. свідомости й виховання молоді мала значний вплив проза Ч. в романтичному стилі про Козаччину: «За сестрою» (1907), «Віддячився» (1913), «Козацька помста» (1919), «На уходах» (1921), «Олексій Корніенко» (1924), «До слави» (1929), «Полковник Михайло Кричевський» (1935), «Перед зривом» (1937) та ін. У цих творах Ч. ідеалізував Запоріжжя і звинувачував Москву за кривди, завдані Україні.

український письменник, громадський діяч, адвокат. Н. у Самборі (тепер Львівська обл.) у сім'ї урядовця. Середню освіту здобув у Самбірській гімназії (1869-77), де був членом таємного товариства “Громада”. У 1877-83 навчався на філософському ф-ті, згодом — юридичному ф-ті Львівського університету. Очолював студентське товариство “Дружній лихвар”. У 1881 став співзасновником “Кружка правників”. У 1882 мобілізований до війська, в чині офіцера австрійської армії брав участь у поході до Боснії. Після армійської служби займався адвокатською практикою в Самборі. У 1890 відкрив власну адвокатську канцелярію в Бережанах. На Бережанщині проводив активну громадську та освітню роботу — очолював місцеву філію “Просвіти”, організовував осередки “Січей”, був повітовим кошовим. Належав до Української народно-демократичної партії, з 1899 входив до її керівного органу — Ширшого народного комітету. У 1914 переніс свою адвокатську канцелярію до Самбора. На поч. Першої світової війни 1914-18 організував набір до лав Легіону українських січових стрільців у Самбірському повіті. Після вступу до Галичини російських військ був інтернований. У 1915 очолив “Комітет українців” міста Львова. Після встановлення української влади в Галичині в 1918-19-повітовий комісар Самбірського повіту. В 1919 оселився в Коломиї. Продовжував займатися громадською діяльністю, за що був заарештований польськими властями. У 1923 виступив одним з організаторів Спілки українських адвокатів. У 1926-27 очолив осередок “Рідної школи”. Почесний член товариства “Просвіта”, голова Товариства письменників і журналістів ім. І. Франка. З молодих років займався літературною діяльністю.