Челядь
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Челядь (збірне, однина — челядник), у давній Русі-Україні залежне населення (закупи, смерди, холопи) та ін. До 9 ст. вживалася для означення рабів у стані патріархального рабства; у 9-10 ст. - раби, які стали об'єктами купівлі-продажу. Згодом (з 11 ст.) - збірна назва населення феодальної вотчини, яке знаходилось у різних формах залежності від землевласника (холопи, закупи, смерди та ін.).
За коз. часів і пізніше Ч. називали слуг й ін. постійних чл. господарства. Подекуди на Україні Ч. називали молодь, учасників весілля.
 |
Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
