Червона гвардія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Червона гвардія (рос.Красная гвардия) - добровільні напіввійськові та військові формування, що виникли під час Лютневої революції 1917.
В Україні Ч. г. створювалась з березня 1917 комітетами РСДРП(б) як частина всеросійської Ч.г. До Ч.г. вступали більшовики, анархісти, есери-максималісти та співчуваючі їм безпартійні робітники і службовці. Всі інші соціалістичні партії (у т.ч. українські), керовані ними Ради робітничих і солдатських депутатів, профспілки виступали проти організації Ч.г., тому до липня 1917 була нечисленною. В Україні у цей час червоногвардійські загони існували лише в Одесі (до 1000 чол.), Києві, Харкові та Катеринославі (по 250-300 чол.). З вересня 1917 лави Ч.г. зростали, наприкін. жовтня в 40 містах і робітничих селищах України налічувалось бл. 12 тис. червоног-вардійців. На поч. українсько-більшовицької війни (з кін. листопада 1917 До лютого 1918) Ч. г. одержала з Росії (Москви, Петрограда, Тули, Курська) понад 70 тис. гвинтівок, 2750 станкових і ручних кулеметів, кілька тисяч револьверів, понад 10 мільйонів патронів, багато військового спорядження. Чисельність Ч.г. в Україні зросла наприк. грудня до 40 тис. чол., у січні-до 130 тис. чол. 40% її становили робітники Донбасу. У Чернігівській 1 Полтавській губ. були утворені загони сільської Ч. г. з числа демобілізованих солдатів і дезертирів. Ч.г. поділялась на десятки і сотні, в Донбасі - на батальйони і полки. Мала спеціальні підрозділи - кулеметні, артилерійські, інженерні та ін. Були утворені селищні, районні і міські штаби Ч.г, їх очолювали члени більшовицьких, лівоесерівських і анархістських комітетів. Більшість червоногвардійців становила молодь віком 20-30 років. З листопада 1917 Ч.г. України стала знаряддям ЦК РСДРП(б) і Раднаркому Росії у війні з Українською Народною Республікою. З грудня 1918 безпосередньо підлягала наркому В.Антонову-Овсієнку. Разом із збільшовизованими російськими військами Ч.г. розганяла есеро-меншовицькі Ради робітничих і солдат, депутатів в Україні, замінювала їх анархістсько-більшовицькими Радами. В листопаді 1917 - лютому 1918 у складі збройних сил більшовицької Росії Ч.г. взяла участь майже у 200 збройних сутичках і боях з військами Української Центральної Ради. Найзапеклішими були бої з підрозділами Армії УНР в Одесі (30.11-2.12.), на ст. Лозова (15-16.12), у Катеринославі (27-29.12), Одесі (13-17.1), на ст. Бахмач (15-16.1), у Києві (16-25.1). Загони Ч.г. Донбасу в складі військ наркома В.Антонова-Овсієнка відіграли велику роль у встановленні більшовицької диктатури у Донській обл., Ростові. Ч.г. була знаряддям більшовицьких і анархістських організацій у здійсненні червоного терору, стягненні "контрибуцій" з "буржуазії" та продрозверстки з селянства. На ґрунті політичних репресій, масових реквізицій, вилучення цінностей у населення, пияцтва в середовищі червоногвардійців у березні-квітні 1918 розклалася, вийшла з-під контролю більшовицьких комісарів, місцевих органів радянської влади. У березні-квітні 1918 під натиском частин Армії УНР та австро-німецьких військ Ч.г відступила в Росію, де була розформована. Особовий склад Ч.г. став основою для формування частин Червоної армії.
